0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Маріанна Кіяновська: «"Іван і Феба" – це абсолютний роман»
В останній день 26 Book Forum свій новий роман «Іван і Феба» презентувала Оксана Луцишина. Про основні метафори та символіку книжки, її міфологічність, роль Ужгорода, Києва та Львова спілкувалися поетка Маріанна Кіяновська та авторка. Ми занотували декілька тез із розмови. 
 
Оксана Луцишина: «На моїй батьківщині, Ужгороді, багато змішалося. Людина знає, що вона може жити в своєму селі, але при п'ятьох різних режимах. Це також є контрабандистська територія. Ужгород не є містом великих проукраїнських настроїв. Мітинги відбувалися у Львові та Києві. І це важливий для мене ментальний досвід. Закарпаття – це також особлива мова – сукупність діалектів. У цьому місці є така іронія, яку не завжди можна зрозуміти».
 
 
«Ця книжка почалася з наявності вільного часу. Спочатку почала записувати спогади про Ужгород. Це ще був час, коли працювала жива пам'ять – пам’яталися запахи та звуки. З часом таке забувається».
 
«Головна метафора книжки – це родина за столом, яка або уся мовчить, або кричить. Радянські часи знищили сім’ю. В українській літературі є лише одна нормальна сім'я – у "Тигроловах" Багряного, бо вони втекли в тайгу. Стіл з їжею – став метафорою цієї книжки. Їжа – має бути любов'ю, але тут це сурогат. Бо люди не здатні комунікувати».
 
 
«Тут є багато міфологічних фігур. Грецька трагедія – є основою всіх наративів. Це універсальні патерни, якими ми мислимо. Ми можемо собі лестити, що мислимо незалежно, але це не так».
 
Маріанна Кіяновська: «"Іван і Феба" – це абсолютний роман. Ця невелика книжка вміщує в собі всеохопність епосу. Ця книжка є одночасно позачасовою та розташованою тут і тепер. Дія книги відбувається у трьох містах – Ужгороді, Києві та Львові. Там прописані сюжети, які може вихопити лише читач із теоретичною начиткою. А з іншого ця книжка  для усіх, бо там є справжнє життя, дуже динамічне. Тут є ціла Україна. Це рідкісна річ – коли ціла країна вміщується на декількох сотнях сторінок». 
 
 
«Ця книжка емансипує суспільство, як "Мадам Боварі" Флобера. Вона динамічна, має багато гумору, у ній можна себе порівнювати із головним героєм, і можна порівнювати своє середовище та місто, де ти живеш, впізнаєш запахи і звуки. Але головне для мене у ній – це великий потенціал роботи з майбутнім. Дуже важливим є простір сакрального у цьому тексті. Він побудований через сміхову культуру, через заперечення і абсурд. Він побудований бароково. Трошечки архаїзує цей текст, але дає цьому тексту вимір позачасовості. Тіла, яке має внутрішній розвиток і рух».
 
Вам може бути цікаво
Книжковий 2020. Що чекати від Старого Лева (доросла література)
Що відчувати, читаючи «Оптику Бога»
Вірш дня. Григорій Чубай
Створять серіал за циклом книг «Варта» Террі Пратчетта
«До краси» Давіда Фоенкіноса: літературна елегантність та культурна автентичність
Уривок із книги Ольги Герасим’юк «Я повернулася. Люблю»
stary_lev Стежити
дописів читачів