Люди створюють книги, а книги творять людей
Савка Мар'яна
26.05.2017
Отже, Книжковий Арсенал 2017. Те, що найбільше впадає в око, – ми можемо з полегшенням зітхнути і сказати, що ринок україномовної літератури живий і жвавий, цілком притомний і швидко реагує на загальносвітові тенденції. За увесь час, що я працюю з «Видавництвом Старого Лева» на нашому ринку – а це вже 15 років - не бачила такого його масштабного розвою. А книжковий ринок – це не лише про книжки, і навіть не найперше, а насамперед про читача.
Читач у нас дуже пристрасний і вимогливий. Можливо, через те, що кожного року суттєво зростає аудиторія молодих, які багато всього уже знають і хочуть дізнатися ще більше. Колишні наші малі читайлики, котрі виростали, зокрема, на перших виданнях «Країни мумі-тролів» чи книжок Джеремі Стронґа, стали дорослими освіченими людьми, які самі вже й пишуть, та стають книжковими експертами. За те, що вірили у цих дітей і вкладали в книжки для них всю свою любов, можемо поставити собі красивий плюсик у карму і… забути про спокій. Бо найгіршим кроком для видавця є крок на територію комфорту, «пожинання плодів». Усе дуже динамічно (на щастя!) розвивається на книжковому ринку, і ми можемо спостерігати за тим, як молодші колеги роблять правильні кроки і вже з нами конкурують. Я бачу, як впевнено зовсім молоді видавці вибирають сегмент літератури, наприклад, віммельбухи, і тим самим попадають у тренд. Як цілком потужно працюють великі гравці, один одному створюючи чималу конкуренцію (наприклад, за першість в отриманні прав на світові бестселери). А яка потужна зараз гра у ніші мотиваційної літератури!
І, звичайно, Книжковий Арсенал - це арсенал новинок. Серед них новинки українських авторів особливо важливі, бо ж автори їх презентують і промоціюють. Потужна програма, тим не менше, така насичена, що відчуваєш трохи прикрість від неможливості потрапити водночас на кілька дуже цікавих і важливих акцій. Навіть якщо це акції твого видавництва. Так, мені страшенно хотілося побувати на зустрічі з Томашем Седлачеком, який приїхав до нас із Чехії за підтримки Чеського центру презентувати книжку «Економіка добра і зла».
І неймовірно шкода, що не мала змоги побувати на надзвичайно цікавій зустрічі з Володимиром Рафєєнком, письменником, який пише російською, книгу якого «Довгі часи», тим не менше, ми видавали у блискучому українському перекладі Маріанни Кіяновської.
І не змогла побувати на дискусії двох чудових сучасних філософів Тараса Лютого та Вахтанґа Кебуладзе про культуру шаленства. Чи потрапити на розмову Тані Малярчук, Владислава Івченка та Андрія Куркова про загублені пазли історії, яку модерувала Ганна Улюра. На щастя, вдалося побувати на надзвичайно цікавій презентації книжки Володимира Єрмоленка «Ловець океану», яку модерувала Софія Андрухович. Ех, я не знаю, як охопити всі події та всіх людей. Це було одним із важливих вражень: як багато подій, на яких було б важливо побувати, і як багато людей, яких було б важливо побачити. Та все ж важливих людей довкола було дуже багато.
Чудесне враження залишилося від знайомства з норвезькою письменницею Аудгільд Сульберґ, книжки якої в перекладі Наталі Іваничук стали улюбленими для багатьох українських авторів. Аудгільд, яка приїхала до нас за підтримки літературної фундації NORLAта Посольства Норвегії, – така відкрита, усміхнена, так сподобалася усім дітям на зустрічах. Дуже важливо, коли посольства та інші поважні іноземні інституції роблять імовірним приїзд авторів в Україну, а також підтримують важливі видання.
Так, ми на Книжковому Арсеналі презентували дуже знакову для італійської і загалом світової спільноти книжку в’язня концентраційного табору, італійця єврейського походження Прімо Леві «Чи це людина». Книжка надзвичайно потрібна, особливо зараз, коли ми є свідками того, які політичні наслідки може мати пропаганда та диктатура. На зустріч завітала і перекладачка Мар’яна Прокопович, і директорка Італійського інституту культури Анна Пасторе, а також ндзвичайний і повноважний посол Італії в Україні Давіде Ла Чечіліа.
Люди – це неймовірна енергія, заряджаєшся нею на увесь рік. Письменники, перекладачі, ілюстратори, колеги-видавці, книготорговці – усі люди нашого великого книговидавничого цеху – як важливо хоч раз чи двічі на рік бачитися і відчувати, куди, в якому напрямку пливе наш великий корабель шаленців. Серед того виру подій та емоцій для мене особисто напрочуд важливою була зустріч з Аскольдом Мельничуком – на запрошення Книжкового Арсеналу він прилетів до Києва презентувати книжку «Що сказано», яка вийшла у видавництві «Комора». Їхня розмова з Оксаною Забужко мала величезний успіх, такого аншлагу важко було навіть сподіватися. Знаково, що саме Оксана Забужко познайомила нас із Аскольдом десять років тому, і це було одне з найважливіших знайомств у моєму житті, адже Аскольд – неймовірно харизматична особистість, чудовий письменник і наставник. До слова, скажу, що його роман «Посол мертвих» вийде у «Видавництві Старого Лева», і я дуже сподіваюся, що він зможе прилетіти до нас із Бостона до Львова на презентацію.
Так само не можу оминути чи не наймасштабнішу подію Книжкового Арсеналу – презентацію «Антології поезії ХХ століття», яку влаштував Іван Малкович за участі багатьох сучасних поетів різних поколінь. Оскільки я так само опинилася в цій чудовій антології, то з величезною приємністю доєдналася до цього феєричного дійства. Завжди вважала Малковича геніальним видавцем, редактором і поетом, і дуже ціную те, що він робить. Як, власне, ціную і багато інших моїх колег, які роблять чудові речі!
Важливо, що на цьому Книжковому Арсеналі можна було ще й поспілкуватися на професійні теми. І не лише з колегами-видавцями. Спеціально, аби сформувати собі уявлення про український книжковий ринок, сюди приїхав сам Ендрю Нюрнберґ – дуже відомий на ринку прав, його агенція «AndrewNurnbergAgency» торгує правами на найбільші бестселери у світі, завдяки нашій співпраці з цією агенцією в Україні з’явилися і розмальовки Джоанни Басфорд, романи Трейсі Шевальє, Кадзуо Ішіґуро, Янна Мартеля, Джона ле Карре і багато інших книг. Те, що Ендрю Нюрнберґ власною персоною відвідав Книжковий Арсенал – це дуже добрий знак. Отже, на світовому ринку ми стаємо все більше видимими.
Щодо наших успіхів – то за ними стоїть величезна, кропітка, щоденна робота нашої команди. Справді, найкращої команди професіоналів. За прекрасне оформлення стенду хочу особливо подякувати Анастасії Стефурак – це вона так гарно побавилася з морською тематикою, відправивши у плавання на одному човні Тараса Шевченка, Туве Янссон та Ернеста Гемінґвея. І взагалі, неможливо описати, як нам пощастило з цікавими, креативними людьми, з якими разом ми створюємо книги, промоціюємо їх, даруємо радість нашим читачам.
І якщо ми вже говоримо про команду Старого Лева, то я так само хочу сказати, що команда Книжкового Арсеналу – просто супер! Працювати з ними легко, приємно, цікаво, надихаюче! Так тримати! Я собі лише можу уявити, на які масштаби вийде за кілька років Книжковий Арсенал!
Багато кого цікавлять цифри. Отож, на Книжковому Арсеналі ми продали майже 11 тисяч книжок. Не знаю, багато це чи мало. Серед книжок, які мали найбільший успіх, ми сформували таку десятку:
1. Стівен Гокінґ та Люсі Гокінґ «Джордж і Великий вибух»
2. Кетрін Інґрем «Це Далі»
3. Володимир Єрмоленко «Ловець океану»
4. Ернест Гемінґвей «Старий і море».
5. Ернест Гемінґвей «Фієста. І сонце сходить»
6. Девід Герберт Лоуренс «Коханець леді Чаттерлей»
7. Катажина Богуцька «Рік у місті»
8. Тарас Лютий «Корабель шаленців»
9. Айна Бестард «Що ховається у лісі?»
10. Мартін Содомка «Як збудувати дім»
Несподіванкою (але справедливою фаховою оцінкою професійного журі) стали дві дизайнерські нагороди Книжкового Арсеналу – для книжок «Супергерої» та «Голосно, тихо, пошепки» – обидві у чудесному оформленні Романи Романишин та Андрія Лесіва, славнозвісної «Аґрафки». Романа з Андрієм – то наш щасливий талісман. Зауважу лише, що ніде за кордоном ці книги нікого не залишають байдужими. А права на книжку «Голосно, тихо, пошепки» вже продана у 5 країн світу – Францію, Японію, Іспанію, Бразилію, Латвію. Романа та Андрій – фантастичні! Вони творять тренди, до них пильно приглядаються фахівці з усього світу. Я дуже сподіваюся, що їм з нами настільки ж цікаво, як нам із ними.
Фото - Мистецький Арсенал
І на завершення я хочу сказати, що люди творять книги, а книги творять людей. Цей процес безконечний, ця любов назавжди. Ніхто не обіцяє, що буде легко. Але працювати на цій ниві – неймовірно цікаво і драйвово!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно