0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Людмила Таран: «Я хочу включити уяву читачів»
Фото Книгарні «Є»
 
У київській Книгарні «Є» відбулася презентація збірки короткої прози Людмили Таран «Остання жінка, останній чоловік», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Модерував зустріч Роман Коляда. Під час розмови Людмила Таран  поділилася своїми творчими таємницями, розповіла про образи та теми, розкриті у книжці, про чуттєвість та жіночу прозу.
 
«Я почала писати дуже рано, ще у дитинстві, – зізналась авторка, – і спочатку це були твори російською мовою. Але через певний час я сама, без жодних настанов дорослих, перейшла на українську. І далі мене виховувала сама мова, адже вона дійсно здатна вести та навчати».
 
Людмила Таран розповіла, чому герої деяких її новел ідуть у небуття, чому саме таку долю вона для них обирає, а також про реальність розкритих у своїй прозі образів. 
 
 
«Мені хотілося простежити, як мої герої сприйматимуть теми втрат та смерті, як на це реагуватимуть і як виходитимуть із важких ситуацій. У цьому сенсі у книжці, мабуть, відбувається якась психотерапія. В одній з новел, історія у якій закінчується смертю, переплетені  відгомони доль трьох знайомих мені людей, і мені хотілося віддати їм належну шану».
 
Розкривається у книжці «Остання жінка, останній чоловік» і тема чуттєвості, до якої Людмила Таран підходить з власним баченням.
 
«В інтимних питаннях я намагаюсь не переходити певну межу, яку собі окреслила, хоча вважаю, що для літератури немає заборонених тем. Може, це моя несміливість, але іноді не хочеться договорювати певні речі, щоб їх могли домислити мої потенційні читачі. Я хочу включити їхню уяву. Читачі знають, про що я говорю, на що я натякаю, і я не йду далі аніж мені хотілося б».
 
 
Спікери не оминули й тему екзистенційності у прозі авторки:
 
«У цій книжці я намагалася якомога органічніше вибудувати систему координат нашого життя. У нашій повсякденності ми переймаємось побутом та виживанням, але я вважаю, що наше життя не мають визначати тільки ці буденні та земні речі».
 
 
Вам може бути цікаво
Дорж Бату: Я знайшов в Україні справжнє суспільство, де поважають одне одного
Ілларіон Павлюк: Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити
Ірина Славінська: «Перед кожним із нас уявне трюмо – у кожному з дзеркал ми трохи інші, це наші запасні життя»
«Схожість подій – це нормально для всього пострадянського простору, з якого ми всі вийшли», – Рімантас Кміта
Ольга Герасим`юк: «Немає минулого, майбутнього і сьогодення»
Арундаті Рой: «Завдання письменника – якомога глибше пізнати світ»
stary_lev Стежити
дописів читачів