Листи та зізнання Грицька Чубая
Сьогодні, 14 вересня, у Палаці Потоцьких презентували видання-переможця цьогорічного конкурсу «Книжка Форуму - 2013». Це - перша повна збірка віршів легендарного Грицька Чубая – «П’ятикнижжя», яка побачила світ у «Видавництві Старого Лева». Враженнями про створення книги та спогадами про поета ділились Галина та Соломія Чубай, близькі друзі родини Віктор Морозов та Олег Лишега, директор «Видавництва Старого Лева» Микола Шейко, Романа Романишин та Андрій Лесів - творча майстерня «Аґрафка».
- Готували цей проект давно, - розповідала донька поета Соломія Чубай, - ще з 2010 року. Отримували пропозиції з багатьох видавництв, але зупинили всій вибір на «Видавництві Старого Лева». Я неймовірно вдячна Богові і татові що ми отримали це Гран-Прі, Грицько Чубай заслужив це. І ця величезна праця, яка була вкладена і майстернею «Аґрафка», яка працювала над дизайном, і «Видавництвом Старого Лева» - теж заслуговує на Гран-Прі. Всі тексти, які увійшли до збірки, ми не редагували, вони лишились такими, якими їх створив Грицько Чубай.
- Для нас велика честь долучитися до цього проекту, - коментувала Романа Романишин з майстерні «Аґрафка». – адже ми виховувались на поезії Чубая. Тут зібралась професійна команда, тому працювати над збіркою було так цікаво. У роботі ми спиралися на оригінальне «П’ятикнижжя», яке створив сам поет. Зберегли формат, кольори обкладинки, підібрали схожий колір паперу, багато спілкувалися з родиною Чубаїв, щоб пізнати близькі поетові речі та показати різні поверхні його віршів.
Крім віршів Чубая, до збірки увійшли листи поета до свого друга - Олега Лишеги.
- Ці листи написані приблизно у 73-74 роках, - коментував Олег Лишега. - Я тоді був у війську в Забайкаллі і Грицько мене підтримував, тому що він знав, що з одного боку він у своєрідному засланні у Львові, у підпіллі, а я у класичному засланні - у Сибіру. Якось він мені написав: «Хай тобі потеплішають сибірські морози». Листів Грицька дуже мало збереглося, є листи у окремих людей, але здебільшого вони інформаційні, а ці два, що стали частиною книги - самодостатні твори епістолярного мистецтва. Грицько розумів глибину справжнього поетичного образу.
- Коли я вперше тримав рукопис у руках, з одного боку це був неймовірний внутрішній трепет, з іншого – вражаюче прозріння, - ділився враженнями директор видавництва Микола Шейко. - Адже цю книгу написала за нинішніми мірками дуже молода людина. Всі ці вірші Грицько створив до 25-27 років. І при цьому в цих творах – неймовірна для молодої людини глибина.
- Грицько народився у звичайній сільській радянській родині, - розповідала Галина Чубай. – Пам’ятаю, як вперше зайшла в їх хату: глиняні сіни, а за ними – кімната з величезною фонотекою, велика галерея картин, які Грицько вирізав з журналу «Огонек». Це була справжня самоосвіта, справжні університети Чубая. Він дуже не любив, коли його цінували як поета тільки за «Вертеп», але цей вертеп він створював навколо себе.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно