Ліна Екдаль: «Під час перерв школярі наспівують рядки з "Ку-ку! Ми тут! ", і це саме те, чого я прагнула»
«Як "дорослий " письменник стає "дитячим "?» – дискусію під такою цікавою назвою організувало «Видавництво Старого Лева» у рамках 24 Форуму видавців у Львові. У Львівській обласній бібліотеці для дітей (вул. Винниченка, 1) шведська письменниця Ліна Екдаль, український автор Тарас Прохасько та головний редактор ВСЛ Мар’яна Савка ділилися думками про те, наскільки важко чи легко промовляти до дитячої аудиторії, якщо до цього мав справу лише з дорослою. Зустріч відбулась за підтримки Посольства Швеції в Україні, з шведської перекладав Лев Грицюк.
Ліна Екдаль – шведська поетеса й драматург, яка спершу стала відома своїми дорослими творами, а потім почала писати збірки віршів й твори для дітей. У «Видавництві Старого Лева» вийшла дитяча книга Ліни Екдаль «Ку-ку! Ми тут!», яку проілюструвала Емма Ганквіст. Книжка розповідає про будні звичайних дітей та про все і всіх, хто їх оточує: рідні, друзі, улюблений песик, їхні заняття й забави вдома і на прогулянці… Тарас Прохасько теж знає, як говорити про «перетворення» з «дорослого» в «дитячого» автора – після своїх книг для дорослої аудиторії він створив у співавторстві з Мар’яною Прохасько серію творів про кротів, які завоювали симпатію безлічі читачів – «Хто зробить сніг», «Куди зникло море», «Як зрозуміти козу» та книжку-картинку «Життя і сніг».
«Писати для дітей – це велика відповідальність, і не кожен готовий її нести, – вважає Мар’яна Савка. – Для цього має бути певна сміливість. Не кожен може повернутися сам до себе і відчути в собі цю малесеньку дитину, для якої ти працюєш. Ліна Екдаль і Тарас Прохасько вміють писати для дітей. Вони знаходять відповідний ресурс всередині себе і вміють бути цікавими для цієї неймовірно вимогливої аудиторії. Ці автори можуть побачити звичайні буденні речі у бурхливому ритмі подій, які трапляються з дітьми, та перетворити їх на книгу. Дуже часто дорослі цього всього не помічають».
«Це моя перша книга для дітей, але я написала майже десять дитячих п’єс, – розповідала Ліна Екдаль. – Для мене немає особливого розмежування і різниці, коли пишу для різних аудиторій. Велику увагу приділяю ритму, мелодиці – тобто якісним показникам хорошого тексту. Для мене і дорослий, і дитячий тексти повинні відповідати цьому стандарту. Прикметно, що «Ку-ку! Ми тут!» – книга, написана від імені «нас», тобто багатьох дітей. Вона позбавлена егоцентризму».
За словами Тараса Прохаська, доросла література працює на ретроспективу, більше зачіпає проблеми, які уже трапилися, і пробує це все осмислити. Добра доросла література не є розважальною, вона спрямована в саме серце і голову читача, коли він може усе прочитане «перекласти» на себе. Коли він розуміє, що також причетний до того, про що йдеться, до тих радісних і печальних моментів, про які розповідає автор. Коли є змога аналізу і самоаналізу. Натомість дитяча література – дає можливість перспективи, можливість показати, що чекає на дітей і передбачити щось.
«Це перевага дитячої літератури – показати якусь нову стежку, дати зрозуміти, варто чи ні йти тим чи іншим шляхом, застерегти від чогось, – розповідав Тарас Прохасько. – Дитяча література створює певні моделі, коли дітям щось подобається, а щось ні. Так само і в сім’ї – вони сприймають її як певну сталу модель. І вже потім бачать щось інше. Добра дитяча книжка показує дітям різні можливості ще до того, як вони почали робити помилки чи дурниці. Насправді діти з дуже раннього віку, самі того не підозрюючи, як і ми, починають думати про сенс життя».
Ліна Екдаль зізналась, що їй не хотілося б писати надто педагогічних книг, адже їх предостатньо у шведській літературі. «Я хочу бути ближчою до дітей завдяки своїм творами, – говорила вона. – Наприклад, вчителі розповідають, що під час перерв школярі наспівують рядки з «Ку-ку! Ми тут!», і це саме те, чого я прагнула».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно