Леся Воронина: «RЕСвізити» - це книжка, де люди стають щирими і не грають себе»
У львівській Книгарні «Є» презентували двокнижжя «RЕСвізити. Антологія письменницьких голосів» з найвідвертішими і найщирішими інтерв’ю журналістки Тані Терен із сучасними українськими письменниками. Книги вийшли у «Видавництві Старого Лева». Під час презентації Тетяна Терен, письменниця Леся Воронина та головний редактор ВСЛ Мар’яна Савка говорили про усе те, що ввійшло у двокнижжя – про маски, за якими ховаються творчі люди, про віру й розчарування, про любов як сенс життя.
«RЕСвізити» - унікальне видання (поки що двокнижжя), - зауважила Мар’яна Савка. - Коли Таня Терен принесла нам свою титанічну працю - два десятки розшифрованих інтерв’ю з визначними українськими письменниками - це був передфорумний час, шалений робочий період у видавництві. Але ми робили цю книжку без поспіху, прагнули досконалості. Ми розуміли, «RЕСвізити» - це те, що залишиться дуже надовго, те, що розповість майбутнім поколінням про сучасну літературу».
Тетяна Терен розповіла про ідею книги й про тих, хто став поштовхом до її написання: «Ці інтерв’ю-струмочки, які згодом перетекли у величезну ріку «RЕСвізитів», зародилися багато років тому у Харкові, де я працювала у літературному журналі «Березіль». Власне тому книга й присвячена, окрім Євгена Сверсюка, ще й березільцям. Тоді ж, у 2006 році, з’явилася назва «RЕСвізити» та ідея книги. Серйозним поштовхом до її створення були менш приємні події – українська література почала втрачати митців, які її творили. Першим «дзвіночком» стала смерть Юрка Покальчука у 2008 році: я відчула свою провину в тому, що попри знайомство з Юрком так і не записала з ним ґрунтовного великого інтерв’ю, яке було б зараз дуже актуальним. Зрозуміла, що не так вже й багато часу залишилося, аби записати усі письменницькі голоси. З іншого боку, я щаслива, що книга вийшла саме зараз, що вона замислена і втілена як цілісний проект з чіткою тематикою і структурою».
Початком проекту Тетяна вважає вересень 2013 року, коли вони з фотографом Сашком Хоменком записали розмову з Анатолієм Дімаровим спеціально для «RЕСвізитів». «Дуже шкода, коли не вдається вчасно спіймати письменницький голос, - погодилася Мар’яна Савка. - Ми досі не віддали сповна моральний борг Ігорю Римаруку, Назарові Гончару, Василеві Кожелянку... Це щастя, що деякі їхні записи збереглися у «дзигівських» архівах Марека Іващишина і Юрка Кучерявого. Для мене «RЕСвізити» цінні не лише тим, що у них можна почути голос Анатолія Дімарова, наприклад, а й також тим, що ця книга відображає цілий пласт української літератури, поєднує письменників різних періодів (наймолодшим з яких є Сергій Жадан). Дуже цікаво порівнювати думки молодого покоління і вже старших письменників, які віддали літературі мало не все життя».
За словами Лесі Ворониної (розмова з письменницею увійшла у перший том двокнижжя), надзвичайно відверті інтерв’ю «RЕСвізитів» здатні змінити думку стосовно багатьох авторів. Наприклад, вони дають можливість наново зрозуміти Івана Драча чи Івана Дзюбу. «Я добре пам’ятаю, як ми записували з Тетяною інтерв’ю у Києві поміж каштанів у Золотоворітському садочку, - розповіла Леся Воронина. - Тоді навіть не думала, що результат настільки мене здивує. Адже «RЕСвізити» - це книжка, де люди стають щирими і не грають себе. Найважче, звісно, було вперше перечитувати свої одкровення. Доводилося стримуватись, щоб не прибрати їх і не написати натомість щось «монументальне і світоглядне». А ще дуже хотілося прочитати розмови інших: раптом хтось розумніше сказав... Тому я захоплююся не лише вмінню Тетяни викликати на щиру розмову складних особистостей, а й її наполегливістю у бажанні донести цю чесність до читачів. Ми тут усі дуже різні, дуже відверті, часто поранені і страшенно незахищені».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно