"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Лесь Белей: «У місті теж діють закони лісу»
У п`ятницю, 26 лютого, у львівській арт-кав`ярні «Під Клепсидрою» відбулась зустріч з Лесем Белеєм та презентація його поетичної збірки «Книга про ліс» від ВСЛ. Разом із модератором зустрічі Остапом Сливинським розмовляли про поезію та поетів-орієнтирів; про місто, ліс та закони, що у них діють; про людей, які творять ці простори, про метафоричність у поезіях та про механізм написання віршів. Вечір  відбувався у камерній атмосфері, тож дуже органічно у розмову впліталися вірші Леся, які автор зачитував для гостей зустрічі. 
 
Лесь Белей розповів, як народилася його збірка віршів: «Написався один текст про ліс, другий, третій. Згодом народився цілий цикл. Метафора лісу дуже містка, універсальна.  Під неї можна підлаштувати будь-що. Перша частина книги - про ліс, друга – про місто, але в ньому теж діють закони лісу».
 
Автор поділився з гостями зустрічі і своїм механізмом творчості. «Зазвичай у мене в голові з`являється якась ключова фраза, - розповідає автор. -  І якщо вона там засідає на певний час,  то згодом я її одягаю в інші фрази, і так вибудовую цілий текст. Потім цей текст відлежується, і якщо, приміром, через місяць я, читаючи його, бачу в ньому якусь цінність, то залишаю його. Якщо ні – стираю».
 
 
«Ця книжка має свої «інь» та «янь», - вважає Остап Сливинський. - Перша її частина розповідає про ліс, друга - про все, що не є лісом: про місто, війну, любов...  Але людина, яка хоча б трішки читала книгу, зрозуміє, що цей ліс уявний і  щоби створити його образ не обов`язково у ньому перебувати. Мені здається, що і поезії – це якийсь психоаналіз, коли у простір лісу автор «зливає» свої страхи, примари позасвідомого». 
 
Лесь Белей, уродженець Ужгорода, що зараз живе в Києві, розповів, що хоч і ключова тематика збірки стосується природи, все ж комфортніше він почувається у місті. Він також зазначив, що не завжди поезія повинна характеризувати її автора. 
 
«Мені здається, що поезія - це абсолютно  універсальний механізм творчості. Автор завжди виливає свої страхи, переживання, будь-які емоції та свій душевний стан у текст. Тільки різниця полягає у тому, що автор змінюється. Він може наступного ранку прокинутися і перебувати у зовсім іншому стані й настрої. А текст залишається. І це дуже часто помилково, коли,  аналізуючи різних письменників, їх сприймають через їхні окремі тексти». 
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage