0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Лариса Денисенко: «Собаки вчать сприймати людей такими, якими вони є»
У середу, 21 лютого, у Києві відбулася презентація книги Лариси Денисенко «Усміхаки», яка нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева». Про своїх домашніх улюбленців-усміхак разом з авторкою розповідали ілюстраторка видання Марія Фоя, художниця Алевтина Кахідзе, редакторка Юлія МакГаффі та журналістка Ірина Славінська. Що важливо знати перед тим, як завести собаку? Які бувають у тварин характери та чому вони вчать своїх власників? Учасники презентації ділилися своїми поглядами на ці питання.
 
«Ідея книги у тому, щоб людина підходила до своїх рішень відповідально, – розповідала Лариса Денисенко. – Оскільки у моїх подруг дуже багато собак, вони постійно пропонують цуценят. Зараз все частіше люди просто не можуть впоратися із цуциком. Чомусь вважають, що цуцики – це безтілесні пухнасті янголята, які приносять у дім лише радість, а не калюжі та погризені предмети. Окрім радості, людина отримує розчарування. У перші місяці постійно треба прибирати, привчати песика, займатися ним, часто прокидатися вночі, щоб прибрати та погодувати. Пси, особливо попервах, теж будуть вас виховувати, намагатися зрозуміти, якою людиною ви є, чи можна з вами домовитися і щось випросити. Песики – це лицарі жебракування».
 
 
Авторка радить усім, хто хоче завести собаку, запам’ятати важливе правило – собаки не розуміють змін. Якщо ви будете постійно міняти правила, то вони розгубляться і не знатимуть, як потрібно діяти. «У цій книжці я ділюсь досвідом. Я не зоолог і не кінолог, не ветеринар, і я відкрито говорю про це. З будь-якими питаннями дресирування, виховання та хвороб потрібно звертатися до професіоналів. Але я можу лише поділитися досвідом, адже собаки зі мною усе моє життя. Фактично, ніколи не було такого, щоб я не мала собаки».
 
«Дуже рада, що знайшовся хтось, хто сказав у книжці, що пси – це не так просто, – зізналася Юлія МакГаффі. – Я маю маленьку біленьку пухнасту собаку, до нас часто підходять люди і відразу просять телефон, бо хочуть такого песика. Я завжди намагаюсь пояснити, чому не варто спішити у прийнятті таких рішень. Насправді, це гігантська любов, яку ні з чим не порівняєш, і гігантська робота. Завжди вражає усвідомлення того, що кожна собака – це особистість».
 
 
Алевтина Кахідзе, яка має наразі п’ять песиків, радо ділилася досвідом виховання чотирилапих: «Комунікація з тваринами – це не тільки слова. Вони люблять, щоб їх оточувало те, що вони добре знають. Наприклад, якщо ви йдете в капюшоні та з великою сумкою, собака буде на вас гавкати, і, можливо, нападе. Собаки звикли, що зазвичай люди ходять без капюшонів і великих сумок. Важливо розуміти, коли собака гавкає і боїться, а коли гавкає і може напасти. Собаки не жартують та не ображаються, вони дуже прямі за характером. Вони живуть без ностальгії та планів на майбутнє. Вони вчать комунікації. Ті, хто має собак, краще комунікують з людьми»
 
Марія Фоя поділась з гостями зустрічі, як обирала породи для обкладинки: «Я дивилася, з якими собаками найбільше гуляють на вулиці, які песики є в моїх знайомих. За рахунок того, що в мене також є собака, мені було дуже легко малювати цю книжку. Моя усміхака навчила мене добра та відкритості світу, адже їй цікаві усі собаки, незалежно від розміру і вигляду».
 
 
«Собаки вчать сприймати людей такими, як вони є, – підсумувала Лариса Денисенко. – Рутинний день для нас і для них це різні речі. Вони справді люблять бути щасливими, вміють радіти кожному дню. Нам цього бракує».
 
Вам може бути цікаво
Онлайн-презентація книги «Кримський інжир. Демірджі»
Сила дружби: три щемкі підліткові історії від норвезьких авторів
Вільні малолюдці (колекція)
Дудник Владислава
Комплект книжок про Алісу Андерсен
Ілларіон Павлюк презентує «Я бачу, вас цікавить пітьма» у Львові
stary_lev Стежити
дописів читачів