0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Кріс Барез-Браун – Wake Up! Як перестати жити на автопілоті
The Village Україна обирає книгу тижня, пояснює, чому її варто читати та публікує уривок.
 
У житті нам часто бракує часу, емоцій, вражень, усвідомлення своєї ідентичності – власне того, з чого складається справжнє життя. Ми автоматично виконуємо одні й ті самі дії, щодня проходимо одними й тими ж вулицями, втомлюємося від одноманітності. Минають дні, які майже нічим не відрізняються один від одного, адже ми проживаємо їх, немов «на автопілоті». Книга Кріса Бареза-Брауна допоможе згадати, хто ми насправді, і завдяки цікавим експериментам кожен зможе наповнити своє життя справжньою радістю.
 
Кріс Барез-Браун – автор, лектор та бізнес-бітник. Є автором таких бестселерів, як «Живемо на повну: як вижити та бути успішним на роботі» та «Свобода: як любити роботу та життя».
 
«Зовсім несподівано, потрапивши нещодавно в ситуацію, описану в книзі (так, життя перекладача не таке вже й легке, як може видатися на перший погляд), яку я переклав вже з півроку тому, вона (книга) відкрилася для мене з новою силою.
 
Ми й справді живемо в світі, де, аби залишитися на плаву, треба все блискавичніше реагувати на плинність його тенденцій. І оком не встигнеш моргнути, як опинишся в пастці його шалених темпів.
 
Про це ця книга… Але головне у ній – це те, як розвинути опірність до викликів часу, в якому живемо.
 
Не раз я згадував безліч простих, інколи по-доброму божевільних, методик, запропонованих автором книги. І вони надихали мене, надихали боротись за власну автономність і незалежність того, що відбувається довкола.
 
Мати приклад долання цієї чуми сучасності означає позитивний ефект на власне розуміння ситуації й економію енергії та часу для обдумування шляхів виходу з неї.
 
Залізти на дерево і насолоджуватись краєвидами, яке воно пропонує; сісти в автобус із незнайомим маршрутом; чи усамітнитися десь на природі й поспівати щось у стилі Макферріна – напевне, одні з найбільш улюблених вправ для прокидання.
 
Отож моя рекомендація – прочитати книгу всім тим, хто закрутився у світі сьому, кому вже набридло постійне мерехтіння екранів електроніки та хоче стати трохи ближчим до себе і почути власний голос в інформаційному мурашнику сьогодення. Wake up!»
 
СВЯТОСЛАВ КАЧМАР, перекладач 
 
 
ПІДСВІДОМІСТЬ
 
Коли ми на автопілоті, то порядкує підсвідомість.
 
Це означає, що тоді ми дуже схильні до роздратування під дією світу, у якому живемо. Відчувши будь-яку емоцію, ми реагуємо, і наша реакція диктує те, як відбуватиметься наш день. Підсвідомість любить фантазії та заманює нас у марення, щойно трапляється нагода. Марення зазвичай стосуються або минулого, або майбутнього, і неабияк відволікають нас від того, що відбувається тут і тепер. На автопілоті ми робимо вибір на користь усього поспіхом, і зазвичай цей вибір виявляється невдалим.
 
Відчуваючи втому, ми радше вип’ємо пляшку коли, аніж візьмемо хвилину-дві перепочинку, аби перезавантажитись. Коли ми встали не з тієї ноги, занадто поблажлива до себе втіха сніданку, на користь якого ми, напевне, віддамо наш вибір, може вибити нас із колії на цілий день. Чи може статися так, що завдання, які ми повинні виконати сьогодні, видаються надто складними чи позбавленими сенсу, а тому ми радше відкриємо Фейсбук, аби відволіктись. Автопілот трохи заморожує нас, ми стаємо пасивними і відстороненими. Коли він вмикається, ми нерідко почуваємось ніби полишені на самих себе і пріоритетом для нас стає наша безпека. Ми позбавлені усвідомлення того, хто ми та що є для нас важливим, бо рухає нами не мислення, а інстинкт.
 
Поглянувши у дзеркало, побачимо лише те, ким, на нашу думку, ми є, але не більше: ім’я, обличчя, певна ідентичність, але ніякого зв’язку з людством. А час летить, бо у цьому стані ми або зайняті своїми думками, фантазіями чи діями, або занурюємось у зону сутінків, де мозок лежить під крапельницею цифрових приладів, соціальних медіа, ігор, телебачення, ранкової газети… Я називаю це Потойбіччям. Там, живучи на автопілоті й постійно перебуваючи у страху, оскільки страх означає готовність до небезпеки, ми живемо первісним, майже тваринним життям. Підсвідомість може бути ефективною, проте не робить наше життя прекрасним.
 
СВІДОМІСТЬ
 
Протилежним до всього цього є час, коли ми прокидаємось. Це справжній стан усвідомлення і притомності. Ми усі переживали моменти такої кришталевої чистоти. Миттєві проблиски від усвідомлення того, яким прекрасним може бути життя.
 
Часто ці проблиски є наслідком цілком випадкових подій: прогулянка сільською місцевістю особливого чудового дня чи музичний уривок, що зачіпає якісь наші внутрішні струни. Чи коли обіймаємо кохану людину. Подекуди, і це, звісно, дивує, ми почуваємось більше живими, коли втручається смерть чи горе. За день до того, коли я це написав, помер Девід Боуві. І хоч це був дуже сумний день, було у ньому й щось магічне. Я відчув себе свідомішим, бо мені наче нагадали, що не тільки можна бути тим, ким хочете у цьому житті, і щоденно святкувати цей факт, як це робив Боуві, але також і те, що ніщо не триває вічно. А розуміти це дуже корисно, аби залишатися свідомим.
 
Кожен має власний досвід прокидання до життя. Це звичайна для нас річ. Коли ми у відповідному настрої, то помічаємо, що не просто реагуємо на світ довкола нас, а витонченіше та націлено відповідаємо на його виклики. Здається, наче у нашому розпорядженні з’являється ширший вибір і ми можемо краще зосередитися, аби оцінити ту чи іншу ситуацію позитивно. Наш розум заспокоюється, ми відчуваємо, що він сфокусований, якщо порівняти його з хаотичною поведінкою на автопілоті.
 
 
Коли ми прокидаємося, то помічаємо, що є самими собою і по-справжньому пов’язані з усім, що є на цій планеті, бо енергетично ми з нею є одним цілим. Така гостра чутливість допомагає зрозуміти, що важливе, а що ні, а ще дає можливість позбутися наших маленьких залежностей, аби сфокусуватися на тому, що насправді має значення.
 
Прокинувшись, ми стаємо свідомими, ми творимо, ми у гармонії зі світом, який довкола нас, а не намагаємось боротись із ним; розуміємо, що все стає можливим. Для мене це є справжнім станом буття і не може бути нічого, що є протилежно іншим від буття на автопілоті.
 
 
ДИХАННЯ
 
Кожен із нас робить близько двадцяти тисяч вдихів щодня. Середня частота людського дихання коливається від тридцяти до шістдесяти вдихів щохвилини при народженні, а згодом у дорослому віці – від дванадцяти до двадцяти щохвилини. Діти дихають глибоко, спокійно і з живота. Якщо ви коли-небудь бачили дитину, що спить, ви, напевне, помітили, як рухається її животик.
 
Коли дорослішаємо, спосіб нашого дихання змінюється. А надто коли переживаємо стрес чи тривогу, наше тіло функціонує за примітивним принципом «боротися або померти», – і ми дихаємо коротко і швидко, аби приготуватися до небезпеки. Тривалі періоди стресу означають, що ми дихаємо так постійно, задіюючи лишень верхню третину легень. А саме нижня третина легень відповідає за дві третини усього дихального потенціалу людини. Тож дихання похапцем і тільки на рівні грудної клітки означає те, що ми не отримуємо того, що потрібно для функціонування на оптимальному рівні. В результаті наші когнітивні здібності дають слабину, нам важко сконцентруватися, гармонійно влитись в оточення і часто ми не можемо насолоджуватися життям.
 
На противагу цьому, під час глибокого дихання у нас з’являється більше шансів зберегти енергію і подолати стрес. Можуть покращитися навіть наші постава і травлення. Дихання допомагає позбавитися від токсинів і укріпити імунну систему. Правильне дихання є найкоротшим шляхом до прощання з автопілотом, оскільки воно вповільнює роботу мозку і дає йому більшу ясність.
 
МІРКУВАННЯ
 
Насправді ми нічого не тямимо в диханні. Я зрозумів, як дихав неправильно, пройшовши піврічний тренінг, де навчали, як це робити правильно.
 
Неправильно дихаючи, ми позбавляємо наше тіло кисню, а тому потерпаємо від відсутності ясності та балансу між підсвідомістю та свідомістю. Коли наш мозок мчить на усіх парах і позбавлений рівноваги, ми, природно, – на автопілоті. Як тільки ми зможемо вповільнити і гармонізувати роботу мозку, наше відчуття притомності одразу зросте. Я все більше схильний думати, що більшість моїх клієнтів мають проблеми з глибоким диханням, а тому реагують на світ інстинктивно, а не свідомо відповідають йому.
 
Без належного дихання неможливо бути цілісним чи творити єдність із планетою і усіма її захопливими та різноманітними енергіями.
 
 
ПЛАН
 
Ми тренуватимемо наше дихання так, аби відчуваючи втрату контролю і перебуваючи на автопілоті, ми змогли б ефективно і одразу ж повернути контроль над собою, просто дихаючи.
 
Я хочу, аби ви витратили три хвилини на правильне дихання п’ять разів на день:  тільки-но прокинетесь, перед полуднем, одразу ж опісля обіду, приблизно о шістнадцятій годині і, нарешті, перед тим, як кудись піти з коханою чи коханим.
 
Це має відбуватися таким чином.
 
- Знайдіть місце, де б ви почувалися комфортно, де б вас нічого не відволікало; ноги мають бути на підлозі, а спина – рівною; обов’язково почніть з усмішки.
 
- Тоді вдихайте носом протягом п’яти секунд і затримайте повітря в грудях на наступні шість секунд.
 
- І, нарешті, видихайте ротом протягом останніх семи секунд.
 
- Повторіть ще два рази або поки не відчуєте, що прокинулись і стали притомними (зупиніться, якщо паморочиться у голові).
 
- Тож все, що вам потрібно запам’ятати, це – 5-6-7: п’ять секунд на вдих, шість секунд на затримання подиху і сім секунд – на видих.
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
Якщо і є щось, що ви можете робити будь-де і будь-коли та що має потужний вплив на ваше пробудження і притомність, то це дихання.
 
Декілька належних вдихів і видихів збагатять будь-яку вправу в цій книжці. Неналежне дихання означає непритомність, що одразу ж на руку автопілоту. Дихаючи правильно, ви зможете об’єктивніше сприймати світ та матимете більше шансів чогось досягнути у цьому житті.
 
Зробіть правильне дихання частиною вашого щоденного життя – і ви не зможете не прокинутись.
 
Вам може бути цікаво
Галина Вдовиченко та 36 і 6 котів їдуть у Київ!
Осіння читанка: 7 нових книжок для молодших школярів
Роман Клочко презентує «Домівку для минулого» у Львові
«Франческа…» – супергероїня, сила якої – ті, хто поруч
Уривок із книги «Іван і Феба» Оксани Луцишиної
Богдана Бондар проведе майстер-клас з малювання у Києві
stary_lev Стежити
дописів читачів