Кость Москалець: «Поет будує душу – у цьому завжди була його місія»
Недільного вечора Театр ім. Леся Курбаса наповнила поетично-музична атмосфера. Саме тут в рамках Форуму видавців відбувся довгоочікуваний творчий вечір Костя Москальця та перша презентація в житті автора, презентація його нової книги «Поезія Келії» - збірки, наповненої любов’ю на найвищими людськими цінностями. Лірика поета давно полюбилася тисячам українців не лише зі сторінок книг, в у таких піснях як «Вона», «Ти втретє цього літа зацвітеш...» або «Треба встати і вийти...». Тож під час зустрічі звучали не лише слова Костя Москальця, а й музика у виконанні ще одного друга Старого Лева – перекладача й музиканта Віктора Морозова. Модерувала розмову головний редактор «Видавництва Старого Лева», письменниця Мар`яна Савка.
Кость Москалець розповів, що хоча давно не був у Львові, але тут писалося багато його віршів та пісень, серед яких і «Вона» - пісня, яка уже стала майже народною. А ще розповів, що, на його думку, поезія – це висловлення почуттів, яких не вистачає у житті на якийсь момент. «Я думаю, пишеться добре тоді, коли тобі чогось бракує. Коли тобі бракує любові, ти пишеш любовну лірику. Це своєрідна сублімація, коли піднімаєш поверхню, перетворюєш її у художній твір і наповнюєш його почуттями. А коли у тебе з`являється кохана, ти уже висловлюєш почуття квітами, словами…».
Автор зауважив, що життя поета має дві сторони – видиму і невидиму. «Часто вважають, що поети потерпають від своєї поетичної місії, гинуть, страждають, хворіють. Дар перетворюється на прокляття». Але, як каже Кость Москалець, є також інша перспектива – місія поетів та те слово, яке вони несуть людям, дуже важливі.
«На поетів дуже часто намагаються покласти якісь неймовірно великі сподівання, намагаються зробити з них якщо не провидців, то проводирів, - говорила Мар`яна Савка. – Але поет – це і людина, яка має своє право на вибори, свій час, простір».
«Я думаю, що у наш час, у ХХІ столітті, поет та поезія уже не мають ані того пливу, ані тої місії, як у часи Тараса Шевченка, - розповів Кость Москалець. - Однозначно, у нього була велика місія. Зараз радше поет перетворюється на помічника Бога, він допомагає структурувати слово, ритми. Поет будує душу – у цьому завжди була його місія. І, можливо, зараз буде ще ціннішою – втримати цю душевну цілісність».
«Якась особлива доля у тих людей, котрі є поетами, - продовжила Мар`яна Савка. - Бо вони живуть вічно. Адже залишаються їхні вірші, їхні тексти – це щось незнищенне. А у цій книжці, у поезії Костя є ще й багато ангелів. Я думаю, навіть є такі ангели, котрі опікуються поетами».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно