У «Видавництві Старого Лева» вийшла книжка львівського письменника, журналіста та ресторанного маркетолога Всеволода Поліщука «Коньяку для містера Черчилля! Історичний фудфікшн» — збірка художніх історій про відомих людей, у яких велика історія постає не на трибунах і не в підручниках, а за обіднім столом.

Про що говорять Сталін, Рузвельт і Черчилль, коли навколо них вирішується майбутнє світу? Що їдять люди, від яких залежать долі мільйонів? Чому Черчилль обирає коньяк, Сталін уважно стежить за чужими тарілками, Станіслав Лем заїдає стрес халвою, а Оппенгеймер може опинитися за столом із печеною гускою? У книжці Всеволода Поліщука історичні постаті постають у несподіваних, часом абсурдних, а часом дуже інтимних ситуаціях — там, де вони можуть бути не політиками, науковцями чи письменниками, а просто людьми.

Автор поєднує художню вигадку з великою кількістю історичного матеріалу. Для роботи над книжкою він опрацював тисячі сторінок архівних та історичних джерел, досліджував гастрономічні звички своїх героїв, а деякі згадані в текстах страви готував сам або просив професійних кухарів приготувати їх, щоб перевірити рецепти.

Втім, «Коньяку для містера Черчилля!» — не історичний довідник і не збірник рецептів. Це художня книжка, у якій реальні факти стають основою для вигаданих сюжетів. Автор свідомо залишає простір для фантазії, адже його цікавить не лише те, що відбувалося насправді, а й те, якими могли бути люди за межами офіційних біографій.

Однією з центральних історій збірки стала новела «Коньяку для містера Черчилля!», дія якої розгортається під час Ялтинської конференції 1945 року. За одним столом опиняються Сталін, Черчилль, Рузвельт та Ентоні Іден. Тут є коньяк, сир грюєр, дипломатичні інтриги, загадкова записка і спроба Сталіна з’ясувати, про що ж домовляються його союзники.

В основі цієї історії — відома байка про Черчилля та його розстібнуті ґудзики, яка протягом десятиліть обростала новими версіями. Поліщук досліджує походження цієї історії та перетворює її на художню гру з історичними фактами, міфами й людською цікавістю.

Гастрономія в книжці не просто створює атмосферу. Вона стає способом говорити про характер. Так, поруч із художніми оповідями читач знайде рецепти страв, пов’язаних із героями книжки. Серед них — фарширований перець без м’яса, який приписують улюбленим стравам Адольфа Гітлера, а також проста сирна тарілка Вінстона Черчилля з грюєром і стілтоном.

Для Всеволода Поліщука це природна територія: автор багато років досліджує історію гастрономії довоєнного Львова, традиції галицької та подільської кухні, працював журналістом у газетах «Поступ», «Коментарі» та інших виданнях, є співзасновником ГО «Клуб Галицької Кухні» та співавтором концепцій «Ресторації Бачевських» і понад десятка інших ресторанів.

Втім, історичний фудфікшн для Поліщука — не лише продовження його професійних і дослідницьких зацікавлень. Поштовхом до написання книжки стали особисті втрати. Після смерті батька у 2023 році та загибелі на фронті найкращого друга у лютому 2024-го автор переживав складний період і майже не міг працювати. Саме тоді дружина подарувала йому курси письменницької майстерності — знаючи, що він давно мріяв написати книжку.

«Я завжди хотів писати. Кілька разів починав романи, мав недописану книжку “Фантастична історія української кухні”, але все не знаходив часу і сил. Зрештою дружина купила мені курси письменництва. Саме там, як завдання від Любка Дереша, я написав чернетку оповідання “Вегетаріанка”. Воно отримало велике схвалення від Дереша — і я знову повірив, що можу писати», — розповідає Всеволод Поліщук.

Оповідання «Вегетаріанка» згодом потрапило до лонглиста австралійського конкурсу короткої прози Fableration — після перекладу англійською воно увійшло до топ-50 із 1308 текстів, більшість авторів яких були носіями англійської мови. Це стало для Поліщука додатковою мотивацією продовжувати роботу.

«Після цього мене прорвало. Я дописав свій нонфік про історію української кухні, а також за порадою психотерапевта заглибився в тему Другої світової війни. Це була можливість писати про те, що ми переживаємо зараз, але ніби з відстані. Час ставав буфером від болю», — говорить автор.

Так поступово народилося ще десять оповідань, героями яких стали прості українці, євреї та німці, а також Вінстон Черчилль, кінозірка та винахідниця Геді Ламар, науковиця Грейс Гопер, митрополит Андрей Шептицький, Василь Вишиваний, Климентина Авдикович та інші історичні постаті.

«Історичний фудфікшн — можливість поєднати всі мої зацікавлення — освіту політолога-міжнародника, роботу журналістом-аналітиком, ресторанний бізнес, дослідження в Клубі галицької кухні. І моє щире захоплення людьми, котрі одночасно знають, що таке людяність, і вміють насолодитися життям до останнього шматочка», — додає Всеволод Поліщук. 

 

Про автора:

Всеволод Поліщук — львівський журналіст, письменник і ресторанний маркетолог. Ентузіаст історико-гастрономічних досліджень довоєнного Львова, традицій галицької та подільської кухні. Працював журналістом у газетах «Поступ», «Коментарі» та інших виданнях. Співзасновник ГО «Клуб Галицької Кухні». Співавтор концепцій «Ресторації Бачевських» та понад десятка інших ресторанів.