"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Коли малюнки розмовляють
Сім свіженьких книжок-картинок для найменших, якими можуть похвалитися українські видавці.
 
Не так давно фахівці у сфері дитячої літератури скаржилися на брак цікавої українськомовної літератури для найменших. «Україна молода» промоніторила книгарні на наявність сучасних книжок-картинок від українських видавців, і результати своїх пошуків із радістю представляє читачам. Цікаві, оригінальні й абсолютно різні за технікою ілюстрації — це те, чим нарешті може похвалитися українська дитяча книжка.
 
Почнімо з основ — із один, два, три. Себто зі славнозвісної «Лічилки» Наталі Забіли в оформленні творчої студії «Аґрафка» (видавництво «Навчальна книга — Богдан», 2014). Книжка йде «в парі» з «Кольоровими речами» тих-таки Романи Романишин та Андрія Лесіва. Це картонні видання середнього розміру (близько 19х19 см), які малюкові зручно тримати в руках і не страшно буде погнути чи порвати. Ілюстрації виконано стильно і зі смаком; «Аґрафка», як завжди, дотримується гармонії та рівноваги в кольоровій гамі. Отже у «Лічилці» переважають теплі кольори й відтінки — оранжевий, жовтогарячий, бордовий і коричневий. І проста, й легка для запам’ятовування лічилка Наталі Забіли:
 
Раз, два —
дерева,
три, чотири —
вийшли звірі,
п’ять, шість —
пада лист,
сім, вісім —
птахи в лісі,
дев’ять, десять —
це сунички
підвели червоні личка.
 
У свою чергу «Кольорові речі» — оригінальна пізнавальна книжка-картонка, що допоможе малюкові ознайомитися з основними кольорами. Одному кольору присвячено одну розгортку, сторінку займають різні тварини, рослини й речі, повністю забарвлені в певний колір, із яким його може асоціювати малюк. Приміром, молоко — це білий колір, як і лебідь, і сніжинки. Крокодил — зелений, чорнило — фіолетове тощо.
 
Двомовне (українсько-англійське) видання «12 місяців» Юлії Соботюк («Основи», 2013) — чудова книжка про пори року й про те, що «немає поганої погоди». Ідеться в ній про те, як маленький горобчик пізнає світ, ставлячи нескінченні «чому» і «коли» своїй мамі. Поки що коло питань обмежено порами року: чому в мене змерзли ніжки? чи завжди триватиме вересень? коли знову прийде літо? Книжка актуальна впродовж усього року, та ще й стане у пригоді тим, хто вивчає англійську. Для Юлії Соботюк, яка є водночас авторкою тексту та ілюстрацій, — це дебют у сфері дитячої літератури, і дебют вельми успішний. Ілюстрації виконано аквареллю з використанням техніки колажу та аплікації. Малюнки досить абстрактні, однак яскраві, а ще — неймовірно ніжні й зворушливі.
 
Любителям словесних забавок сподобається книжечка «Із життя хитрих слів» Романа Скиби й Тетяни Денисенко (Laurus, 2013). Слова «хитрі», бо багатозначні, або ж омоніми, омоформи, пароніми, або ж вони ще якось бавляться з тими, хто їх вимовляє. Поет Роман Скиба наскладав добірку дитячих віршиків із такими словами, а художниця Тетяна Денисенко їх намалювала, послуговуючись технікою ліногравюри й при цьому намагаючись зберегти всю «хитрість», на яку спроможний, наприклад, «Таксовіршик»:
 
Таксі впіймала такса.
І «гав» до водія...
— У вас висока такса?
Чи довга, як і я?
 
Іще одна «хитра» книжка — «Прислів’я українські» Анастасії Стефурак («Видавництво Старого Лева», 2014). Хитра тому, що неперекладна, адже молода художниця напрочуд талановито візуалізувала найменш придатну до перекладу частину будь-якої мови — фразеологію. Як намалювати, скажімо, прислів’я «Слово не стріла, але глибоко ранить»? Або: «Чужа душа — темний ліс». Або ж: «Книгу прочитав — на крилах політав». Виразні метафоричні малюнки Анастасії Стефурак допоможуть дитині уявити собі буквальний сенс певного фразеологізму й таким чином запам’ятати його значення. А ще — це просто візуальна насолода з того, як звичні слова постають у незвичайному оформленні.
 
Добре знайома «Червона Шапочка» Шарля Перро (той варіант, який із щасливим фіналом) в оформленні харківської художниці Галини Зінько («Майстер-клас», 2014) — це насамперед розкішна книжка-картинка, що дає геть незвичний розріз уже тисячі разів читаної казки. Ілюстрації виконані у змішаній техніці з використанням акварелі, комп’ютерної обробки та ліногравюри. Замість того, щоб просто розповідати історію за сюжетом, художниця обирає акценти, деталі, нерідко виділяючи те, на що б не звернув увагу пересічний читач. Наприклад, тінь у вовка. Або зловісний місяць над будинком бабусі. Чи величезний червоний капелюшок у дівчинки, яка стоїть по коліна в маках, із кольорів — лише відтінки червоного й зеленого. Ілюстрація в цьому випадку є певного роду кнопкою для «перезавантаження» системи, себто нашого звичного лінійного сприйняття «Червоної Шапочки». У цій книжці важливий не так сюжет, який знайомий усім без винятку, як його сприйняття художницею. Акценти, деталі, настрій. І казка про те, як небезпечно діткам ходити до лісу, перетворюється на розкішну й меланхолійну книжку-картинку.
 
Насамкінець лишилася коротесенька книжка-картинка «Пригоди у весняному саду», друга дитяча книжка з життя Мишенятка популярної письменниці Надійки Гербіш та художниці Вікторії Кириченко («Брайт Букс», 2014). Це видання сподобається насамперед батькам-шанувальникам «дорослої» прози Гербіш. Тут та ж сама атмосфера спокою, добра, тепла, миру й злагоди, що панує в «Теплих історіях». І запашного чаю, і печива з цинамоном. Хіба що це все не про молодих дівчат, а про Мишенятко, яке пізнає світ у свою першу весну. «Пригоди» — це, звісно, занадто гучна назва, оскільки за жанром це радше спокійна замальовка, вдало доповнена гарними ілюстраціями.
 
Ясна річ, ця сімка — далеко не всі українські книжки-картинки, що побачили світ у 2013—2014 рр. Про деякі «Україна молода» вже писала раніше. Як-от про «Вовчика-колядника» Оксани Лущевської та Світлани Балух. Сподіваємося, окремі видання вже давно зайняли почесні місця на поличках малих читачів.
 
Ольга КУПРІЯН
 
 
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage