Книжковий блог: 5 романів про співчуття
Відстороненість соціальних мереж, життя онлайн з фільтрами й готовими жартами на будь-який випадок, війни та економічні кризи спричинили дефіцит співчуття в сучасному суспільстві. Ми спробували знайти книги, де емпатія є центральним переживанням.
Анастасія Герасимова, BBC Україна
Туна Кіремітчі "Молитви лишаються незмінними"
"Молитви лишаються незмінними" − цю фразу можна повторювати як протиотруту від медійних сварок, політичних скандалів чи бурхливих суперечок у соціальних мережах. Вона про те, що будь-яка людина на цій планеті мріє і просить про дуже прості речі, однакові та схожі: про мир, здоров'я, любов, порозуміння…
Саме тому твір про студентку Пелін, яка не може побудувати стосунки з хлопцями та налагодити родинні зв'язки, та Розеллу Галанте, літню жінку, що пережила всі незгоди XX сторіччя, є близькою і зрозумілою. Туна Кіремітчі, талановитий представник сучасної турецької літератури, у своєму тексті створив дуже приємну атмосферу спокою, бесіди віч-на-віч з людиною, чия життєва мудрість дозволяє бути співчутливою.
У пошуках фінансової незалежності від батька, який вкотре знайшов собі іншу жінку, Пелін, студентка в європейському виші, натрапляє на оголошення в газеті, в якому йдеться, що для чогось розшукується людина, яка володіє турецькою. Оплата гідна. Досвід роботи не має значення. Дівчина вирішує спробувати. Доля дарує їй не просто заробіток, а подругу, цікаву особистість, яка потребує дуже простої речі - спілкування мовою, з якої у неї пов'язана красива, але трагічна історія кохання. Розелла, єврейка, що народилася в Німеччині, мусила тікати з країни, лишаючи свій звичний побут, популярність у чоловіків, нещодавно створену родину…
У ній одній - увесь розпач війни й Голокосту, дізнаючись про які Пелін переоцінює власні проблеми й ставлення до життя. Так, фінал буде сумний, але спілкуючись одна з одною, жінки отримують внутрішній спокій і впевненість в тому, що співчуття у світі чогось та варте, бо здатне зближувати людей й робити їх кращими.
Джон Бойн "Хлопчик у смугастій піжамі"
Розрахована на юнацьку аудиторію, книжка ірландського письменника Джона Бойна цілком годиться й для дорослого читача, який прагне літератури, що зворушує та вражає.
"Хлопчик у смугастій піжамі" − світовий бестселер, що розлетівся мільйонними накладами, отримав схвальні відгуки преси й вдалу екранізацію. Написаний простою мовою, адже оповідь ведеться від імені дев'ятирічного Бруно, роман розповідає історію родини, яку розривають суперечності нацистської Німеччини.
Батько хлопчика, ідеальний офіцер Ральф, за особистим дорученням Гітлера стає комендантом концтабору. Тому Бруно із сестрою та мамою змушені супроводжувати голову сім'ї до місця, яке лякатиме невідомим, адже діти не відразу зрозуміють, де опинилися. Поки дорослі сперечатимуться, сваритимуться й влаштовуватимуть вечірки, Бруно шукатиме друга, якого йому дуже не вистачатиме.
Якось він вирушить, щоб дослідити територію, і побачить "точку - пляму - кляксу - силует, що перетвориться на хлопчика". Бруно познайомиться зі Шмулем. З'ясується, що обидва вони народилися в один й той самий день і рік, але єврейський хлопчик з Кракова, який зазнав всіх жахіть Голокосту, виглядатиме набагато старшим за свого пещеного друга. Протягом року Бруно і Шмуль спілкуватимуться по різні боки загорожі, але матері Бруно вдасться вмовити чоловіка-коменданта повернутися назад в Берлін. Тому хлопці зважаться на останню пригоду, яка матиме моторошний фінал…
На контрасті з дорослими - пихатими, власними, лицемірними - діти здаватимуться створіннями благородними та щирими, адже зі співчуття до Бруно Шмуль так і не скаже хлопцю, що відбувається в таборі, де мешкають люди в смугастих піжамах. Бруно ж, у свою чергу, отримавши справжнього друга, гостро відчуваючи потребу у справедливості, пообіцяє ніколи не покидати Шмуля, навіть якщо доведеться віддати за це життя.
Кетрін Стокетт "Прислуга"
Коли йдеться про американську літературу на тему сегрегації, варто розуміти, що книжки, написані нащадками винуватців тих подій і тексти, створені жертвами, - кардинально різні речі. Ситуація приблизно як з джазом, де є тужливі блюзи Бессі Сміт і, наприклад, бризки шампанського Гленна Міллера. "Прислуга" Кетрін Стокетт могла би стати класикою кон'юнктурної літератури вибачення, але письменниці вдалося повторити успіх Гарпер Лі, створивши історію, де є ідеальне поєднання гумору, драми, співчуття і прагнення змін.
Південь США, 1960-ті роки. Розумниця Скітер, яка, маючи специфічну зовнішність, а тому постійно знаходиться під тиском матері, що прагне видати дочку заміж, повертається додому після навчання в університеті. Вона мріє стати письменницею, але ще дужче - викрити всю несправедливість, з якою стикаються афроамериканці - прислуга, що виховує дітей своїх господарів, стаючи для малюків рідними та незамінними людьми, але позбавлена права ходити в нормальні туалети.
Скітер вирішує виконати редакційне завдання, написавши розслідування. Співчуваючи неймовірним особистостям, сміливим, гарним, сильним духом жінкам, вона вчиться бути людиною нової епохи, де знайдеться місце для рівності. "Прислуга" Кетрін Стокетт - це галерея яскравих образів, неординарних характерів, кожен з яких вартий уваги і захоплення.
Що цікаво, письменниці знадобилося п'ять років, щоб знайти літературного агента для свого дебютного роману, який стане бестселером, виданим у 35 країнах світу.
Марта Холл Келлі "Бузкові дівчата"
Благородні наміри Марти Холл Келлі нагадати світу про злочини проти людства Другої світової війни, зокрема експерименти над людьми, що проводилися в нацистських концтаборах, вилилися в історичний роман, заснований на реальних подіях, з психологічними портретами - неоднозначними та суперечливими, а від того - цікавими для читача. Письменниця прагнула не лише відтворити події, а й відшукати мотивацію вчинків своїх персонажів.
Оповідачами є відразу три жінки: Кароліна Феррідей, нью-йоркська світська левиця, колишня акторка і активна благодійниця, польська дівчина Кася Кужмерик, палка і вперта натура, який доведеться швидко подорослішати через початок війни, Герта Оберхойзер, цілеспрямована молода жінка, яка вірить у все, що робить фюрер, навіть коли їй надають накази випробовувати ліки на живих людях.
Якщо йти послідовно, то матимемо історію співчуття, бо за сюжетом Кароліна допомагає багатьом людям, нехтуючи власним особистим щастям, історію жертви (Касі), яка намагатиметься подолати отриману у концтаборі травму втрат і болю, та історію провини, що не гарантує спокуту, як у випадку з Гертою. Для Келлі війна - тригер, без якого якості персонажів, реальних особистостей, між іншим, могли б і не розкритися. Можливо тому, її персонажі здатні викликати такі само почуття, які маємо і до реальних людей.
"Бузкові дівчата" − книжка про стосунки між жінками - дружні, сестринські, суперницькі, але це не "жіночий роман", а цілком вдала спроба вийти за рамки деяких штампів масової культури.
Ганья Янаґігара "Маленьке життя"
Книга, світовий піар якої біг попереду неї, наштовхуючи на певну недовіру до надто розрекламованого продукту. У результаті читацька аудиторія розділилася на тих, кому "Маленьке життя" сподобалося і тих, хто вважає цей товстезний, на 880 сторінок, текст занадто сентиментальним і відчутно штучним.
Американська авторка обрала не стільки провокативний, скільки прямолінійний підхід до висвітлення теми чоловічої чуттєвості, вразливості, наслідків насилля, обравши за центрального персонажа гомосексуала. Втім, в історію про долі чотирьох друзів, які шукають себе у великому та безжальному Нью-Йорку, закладено чимало співчуття, якому і присвячено цю добірку. Але співчуття - це не жалість, а, за Янаґігарою, вміння сприймати людину, такою, якою вона є, пропонувати допомогу не тому, що хтось слабший за тебе, а тому, що ти маєш силу подолати з другом ті чи інші труднощі.
Чесно кажучи, якби "Маленьке життя" було вдвічі меншим за обсягом, не таким слізним і написаним жінкою про жінку, роман би сприймався набагато краще. Як показує літературна практика, чоловіку-письменнику легше розібратися у тонкощах натури представниць протилежної статі, можливо тому, що якість соціальних поведінкових штампів трохи інша. Як би там не було, але "Маленьке життя" − це книжка про те, що людям варто бути більш уважними до тих, хто знаходиться поруч, відкритими до різних почуттів і випробувань, адже монстрів, як і янголів, ми створюємо власними словами та вчинками.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно