Книжкові огляди від Читомо
Цього тижня редакція Читомо зацікавилася маргінальною польською поезією, мистецтвом для дітей, літературознавчим розумінням тексту, «Баталістом» Артура Перес-Реверта і котами. Усі огляди можна прочитати тут.
Пилип Пухарєв
Франсуаза Барб-Ґалль. Як розмовляти зі дітьми про мистецтво / пер. з франц. Софії Рябчук. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. – 192 с.
Нині багато читаю про візуальне мистецтво. У пошуках гідного україномовного матеріалу натрапив саме на цю книжку. Не те, щоб для мене дерева знову стали великими. Скоріше, цікаво, як можна пояснити складні візуальні смисли простими словами.
І Барб-Ґалль це вдається! Усе для найменших поціновувачів арту: кольорова ілюстрація до кожної з картин, поділ творів на тематичні блоки і навіть загальні поради про похід із дітьми до музею на початку видання. Захопившись концепцією і стилем автора, почав знайомитися з її ж таким самим дайджестом вже для дорослих, який на українську наразі не переклали. Але то вже зовсім інша історія, яку обов’язково розповім, щойно переклад з’явиться на книжкових полицях.
«Нам у світі живопису все ще якось боязко. Найочевидніші питання не так просто вкладаються у слова. Ми не наважуємося визнати, що нічого не тямимо у творі, від якого усі в захваті, і не завжди легко визначити, щó нам подобається в іншому».
Оксана Хмельовська
Галина Вдовиченко 36 і 6 котів. – ВСЛ, 2015, – 136 с.
Так як назвати котолюбкою мене складно, то особливих сантиментів до книжки «36 і 6 котів» в мне не було. Скажу відверто, взялася її читати виключно для Рейтингу критика, і з певним скепсисом: далися вже сучасній українській дитячій літературі ті котікі.
Але буквально з першої сторінки коти почали ретельно працювати над своїм іміджем, що до кінця повісті навіть на мене справили приємне враження. Що вже говорити про головну героїню історії – пані Карпилову, яка одного дощового вечора впустила усіх 30 дорослих і 6 малих бездомних тварин у свою двокімнатну квартирку.
«Можна називати наше товариство, скажімо, Котомурія… Можна Котонявія, чому б і ні?.. Котосплюхія теж може бути… Тільки не Котовасія. Що завгодно – тільки не котовасія…»
Це не геніальний текст, але написаний майстерно.
Тут є все, що характеризує добротну дитячу повість: захопливий сюжет, проста, але смачна мова, цікаві знахідки у неймінгу котів, та й про маркетингові ходи у малому бізнесі теж дещо є. Плюс – кожен герой із 40 чимось індивідуальний і особливий, як і в житті, і з кожним можна знайти спільну мову, а це чудовий меседж для дітей. Мінус – все-таки більш яскраві чоловіки-коти, і хатня робота здебільшого лежить вся на тій же пані Карпиловій.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно