"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Книжкові огляди від Читомо
Цього тижня редакція Читомо зацікавилася маргінальною польською поезією, мистецтвом для дітей, літературознавчим розумінням тексту, «Баталістом» Артура Перес-Реверта і котами. Усі огляди можна прочитати тут. 
 
Пилип Пухарєв
 
Франсуаза Барб-Ґалль. Як розмовляти зі дітьми про мистецтво / пер. з франц. Софії Рябчук. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. – 192 с.
 
Нині багато читаю про візуальне мистецтво. У пошуках гідного україномовного матеріалу натрапив саме на цю книжку. Не те, щоб для мене дерева знову стали великими. Скоріше, цікаво, як можна пояснити складні візуальні смисли простими словами.
І Барб-Ґалль це вдається! Усе для найменших поціновувачів арту: кольорова ілюстрація до кожної з картин, поділ творів на тематичні блоки і навіть загальні поради про похід із дітьми до музею на початку видання. Захопившись концепцією і стилем автора, почав знайомитися з її ж таким самим дайджестом вже для дорослих, який на українську наразі не переклали. Але то вже зовсім інша історія, яку обов’язково розповім, щойно переклад з’явиться на книжкових полицях.
 
«Нам у світі живопису все ще якось боязко. Найочевидніші питання не так просто вкладаються у слова. Ми не наважуємося визнати, що нічого не тямимо у творі, від якого усі в захваті, і не завжди легко визначити, щó нам подобається в іншому».
 
Оксана Хмельовська
 
Галина Вдовиченко 36 і 6 котів. – ВСЛ, 2015, – 136 с.
 
Так як назвати котолюбкою мене складно, то особливих сантиментів до книжки «36 і 6 котів» в мне не було. Скажу відверто, взялася її читати виключно для Рейтингу критика, і з певним скепсисом: далися вже сучасній українській дитячій літературі ті котікі.
Але буквально з першої сторінки коти почали ретельно працювати над своїм іміджем, що до кінця повісті навіть на мене справили приємне враження. Що вже говорити про головну героїню історії – пані Карпилову, яка одного дощового вечора впустила усіх 30 дорослих і 6 малих бездомних тварин у свою двокімнатну квартирку.
 
«Можна називати наше товариство, скажімо, Котомурія… Можна Котонявія, чому б і ні?.. Котосплюхія теж може бути… Тільки не Котовасія. Що завгодно – тільки не котовасія…»
 
Це не геніальний текст, але написаний майстерно.
 
Тут є все, що характеризує добротну дитячу повість: захопливий сюжет, проста, але смачна мова, цікаві знахідки у неймінгу котів, та й про маркетингові ходи у малому бізнесі теж дещо є. Плюс – кожен герой із 40 чимось індивідуальний і особливий, як і в житті, і з кожним можна знайти спільну мову, а це чудовий меседж для дітей. Мінус – все-таки більш яскраві чоловіки-коти, і хатня робота здебільшого лежить вся на тій же пані Карпиловій.
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage