Фото - Олена Жеронкіна

У Національному музеї Тараса Шевченка в Києві відбулася презентація книг-інтерв’ю з сучасними українськими письменниками, записаних журналісткою Тетяною Терен у рамках проекту «RECвізити. Антологія письменницьких голосів». Книжки вийшли у «Видавництві Старого Лева».

Під час презентації гості зустрічі могли поспілкуватися не лише з авторкою книг, а й з її героями - Оксаною Забужко, Іваном Малковичем, Ларисою Денисенко, Лесею Ворониною. Також на презентацію завітали Віра Агеєва, Мирослава Барчук, Зураб Аласанія, Іза Хруслінська, Ілона Довгань та директор «Видавництва Старого Лева» Микола Шейко.

Тетяна Терен, авторка книжки розповіла, як народився проект та як він перевтілився у двотомне видання: «Все почалося два роки тому, коли вперше восени 2013 року відбулось інтерв’ю з письменником Анатолієм Дімаровим. І після цього протягом двох років ми записали перші 20 інтерв’ю, які власне і вийшли у двох частинах, у кожній – по десять інтерв’ю. Героями книги є представники різних літературних поколінь. Це великі архівні інтерв’ю, з яких я свідомо прибираю себе як журналіста, тобто тут читач не побачить моїх запитань і матиме змогу «почути» голоси наших героїв, саме тому повна назва цього проекту: «Recвізити. Антологія письменницьких голосів».

Також авторка розповіла про  те, що ж хоче донести читачам цією книгою. «Цілей проекту є кілька, - розповідає Тетяна Терен. -  Перша мета саме архівна: зберегти голоси, позиції  та думки головних сучасних українських письменників. З іншого боку, як мені здається, цей проект відіграє важливу журналістську роль, так і літературну. Як людини, яка ці інтерв’ю укладала у книжковий проект, я переконана, що герої  книги починають говорити не лише зі мною як інтерв’юером, а й одне з одним.Тому це такий полілог літературних поколінь, і це книга про зв’язки в українській літературі».

Тексти інтерв`ю у книзі супроводжуються фотографіями її героїв. Автор фото Олександр Хоменко розповів про те, як намагався показати письменників у книзі: «Ми намагалися максимальну кількість зйомок проводити вдома у письменників, у звичній для них обстановці. Таня створювала інтерв’ю, а я старався, не порушуючи магію процесу, зафіксувати ці неповторні моменти відкритості».

А щоб гості презентації змогли для себе відкрити усю повноту та важливість книг «RECвізити. Антологія письменницьких голосів», своїми враженнями про книги та зустріч загалом поділилися і її герої.

«Для мене сьогодні дуже показово почалася зустріч:  тільки-но я прийшла, до мене підійшла журналістка одного з каналів, поставила кілька запитань, подякувала за те, що зі мною було дуже приємно спілкуватися, а потім запитала – «А Ви хто?». – розповідає письменниця Оксана Забужко. -  У жодній європейській країні журналіст не  прийшов би на презентацію, героями якої будуть письменники, не знаючи, які вони з себе і хто вони взагалі. Бо після того, як я сказала – «Оксана Забужко», почула запитання: «То мені так і написати – українська письменниця Оксана Забужко?».  Я попросила не писати, що я українська письменниця, бо я – у своїй країні, і коли ви братимете інтерв’ю у письменника польського, російського тощо, ви додаватимете, з якої він країни, а тут я просто письменниця».

«Дуже цінним є інтерес Тетяни Терен до її співрозмовників, до того, хто вони, - продовжує письменниця, розповідаючи про книгу та її автора. -  І насправді вона також є героїнею цієї книжки, завдяки тому, що саме вона ставить питання, і тому, як вона ці питання ставить. Щоб питати про щось людину, потрібно самому знати і про неї, і про те, що запитуєш. Це діалог, під час якого відбувається обмін думками, і в цьому спілкуванні народжується те важливе, що ми потім дізнаємося про ту чи іншу людину. Ця книжка є співавторством Тетяни та всіх її співрозмовників, це є діалог взаємно зацікавлених особистостей. Я не бачила книжку, але з точки зору читацького інтересу я б сама пішла у Книгарню «Є» і просто її купила, бо мені, так як їй, цікаві ці люди, і мені цікаво, що вони їй сказали».

Поділилася враженнями про книгу і письменниця Лариса Денисенко: «Мені дуже цінна ця книга тим, що там є голоси людей, котрих я не чула, є голоси письменників старшого покоління. Таня Терен і Олександр Хоменко працювали дуже злагоджено.  Коли розмова з людиною триває понад три години, як це, наприклад, було зі мною, і під час розмови хтось фотографує, - це відволікає. Але тут ніхто нікого не відволікав, і це була можливість для спокійної, глибокої розмови з людиною, яка знала, з ким вона говорить, про що вона хоче говорити і що вона ще хоче дізнатися. Таня – людина, яка вміє слухати. І це дуже важливо. Вона ніби відходить убік, і надає тобі можливість говорити, але ти відчуваєш, що людині глибоко не байдуже. А буде це книжка, інтерв’ю, відео, газетна стаття – не має значення, бо зараз, у цей момент ми говоримо, і я для неї є важливою, і вона для мене так само, і  ти відчуваєш людину на всіх рівнях. Тому, як мені здається, дуже важливо не дискутувати у порожнечу, а вести повноцінний діалог».

Більше фото з події