Метафорична казка «Півник» авторства Зоряни Живки вийшла днями у «Видавництві Старого Лева» в художньому оформленні Олі Гайдамаки. В основу оповіді лягла реальна історія про евакуацію літньої жінки з півником із Маріуполя. Письменниця трансформувала новину у життєствердну казку про дива і перемогу Світла. Самотня жінка купує собі на схилі літ курчатко. Завдяки турботливому догляду і любові з сумного пташеняти виріс красень-півень. Та не простий! Ніхто й гадки не мав, що, коли вороги візьмуть місто в облогу, він зможе порятувати його жителів.

Текст, написаний на початку тривожної весни 2022 для дітей і дорослих, здатен підтримати віру в дива. Казкотерапія – надійний спосіб не лише відволіктися від тривоги, а й додати цілющої радості від читання та перечитування добрих історій в родинному колі, школі чи самостійно вдома.

Зоряна Живка розповідає: «Ця казка написалася за один вечір. То був початок квітня, я прочитала зранку замітку про те, що старша пані з Маріуполя не хотіла евакуйовуватися без свого півня — і волонтери вивезли їх обох. І фото з львівського вокзалу під назвою "Бабуся і її півник". Жінка на знимку була геть крихітна, а півень —  велетенський і дуже пишний, породистий. Цей образ — старша пані, геть сива, зі зморшками, що тікає від війни, тримаючи в руках чорного півня, — не відпускав мене. Я цілий день про це думала. Тоді опрацьовувала посібник із казкарства американської казкотерапевтки Ненсі Меллон "Сторітелінг і мистецтво уяви". Там є правило: будь-які сильні враження, що непокоять і турбують, можуть бути висловлені в метафоричній казковій формі — це принесе заспокоєння і полегшення.

Чоловік і каже: "Давай, починай казку... не годиться не спати. Досить з нас повітряних тривог, то ще через півня мучитися безсонням. Жили-були... хто?" І я почала розказувати: "Жила собі в одному місті жінка, і пішла вона на базар купити курчатко..." І так розказувала-розказувала... чоловік вислухав і каже: "А тепер прийди додому й запиши... Зараз такі часи, що людям треба якась розрада. Хай хтось із дитиною прочитає на ніч". Казка невеличка — і я справді її, доки лягати спати, записала й запропонувала до читання кільком друзям. Та й по всьому — я дуже швидко забуваю записаний текст. Через кілька днів мені написала Наталка Малетич із пропозицією видати книжку».

Редакторка Наталка Малетич додає: «Навесні на сторінці Зоряни Живки я прочитала казку про чорного півня, і вона одразу запала  в серце. Це чудова історія в народно-поетичному стилі про перемогу Добра над Злом, про подолання Світлом Темряви. Отож ми вирішили створити книжку "Півник", тим паче, що я вже чітко уявляла, хто може проілюструвати Зоїну казку. І справді, Оля Гайдамака виявилася саме тією мисткинею, яка дуже тонко відчула текст і передала його в ілюстраціях. Зоя і Оля занурюють маленьких читачів у часи козаччини — це таке  важливе звертання до теми визволення України, і діти, які читатимуть казку самі чи з дорослими, зможуть провести історичні паралелі з подіями, які відбуваються тепер. І саме зараз, коли в Україні триває війна, наші діти дуже потребують таких казок, адже в них є і терапевтичний ефект — вони додають віри у перемогу, у силу нашого війська, нашої армії Світла».

Художниця Оля Гайдамака описує роботу над казкою: «Вперше читаючи "Півника", я уявляла перед собою увесь процес перетворення курчатка у півника та козака. Створення образів дійових осіб було цікавим та захопливим завданням. Наприклад, візерунок, яким я наділила чорне курчатко, виростає разом із ним, а потім з'являється на кунтуші у козака. Одяг на жінках я прикрасила вишивкою місця сили та наснаги, мого рідного краю – Чернігівщини. Для мене важливо створювати щось нове та прекрасне на противагу жорстокості та руйнуванню, які прийшли у наше життя. Хочу подякувати Зоряні Живці за те, що подарувала світу повну надії казку. Також дякую редакторці видавництва Наталці Малетич за те, що вона побачила в мені ілюстратора, який може втілити в життя цю історію, а команді Старого Лева за реалізацію таких важливих у нас час проєктів».

Зоряна Живка – письменниця, літературна критикиня, редакторка й упорядниця низки християнських збірок для дітей. Художні твори пише під псевдонімом Зоряна Живка. За спеціальністю – філологиня, закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія». Писати вірші почала у 12 років, публікуватися – у 15. Вірші для дітей, казки й оповідання Зої Жук друкували в часописах «Стежинка», «Однокласник», «Малятко», «Зернятко», «Крилаті», «Наша віра» тощо, а також у низці тематичних збірників. Авторка творів для «Християнської читанки» та книжки «Зернятко надії (дітям про Голодомор 1932–33 років). Нині мешкає і працює у Вінниці.