Катерина Мірошниченко, екологиня: «Відходи – це не сміття, відходи – це ресурс»
Під час Книжкового Арсеналу відбулася презентація «Книжки про сміття» письменниці, літературознавиці Галини Ткачук, що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Говорили про користь і шкоду сміття, корисні звички та життя в стилі «еко».
«Цю кольорову книжку написала не я одна, нас було 9 співавторів (київські школярі), – розповіла Галина. – А десятим співавтором є кожен з вас – читач, – бо, власне, книжка – інтерактивна і передбачає вашу участь у творенні. Вдячна "Видавництву Старого Лева" за те, що ми швидко підготували це видання; благочинному проекту "Лакі Букс" – за підтримку проекту; співавторам – за участь у дослідженнях та експериментах. Оскільки, починаючи цей проект, ми зі співавторами мало розумілися на сміттєвій темі, то в процесі її творення ця книга дуже змінила кожного з нас. Я, наприклад, придбала собі багаторазову пляшечку для пиття, еко-торбу і завжди обдумую нову покупку: справді потрібна мені ця річ чи, можливо, у мене вдома вже є аналогічна?».
«Ми займаємося виданням науково-популярних книг для підлітків, – розповіла Єлизавета Коренко з благочинного проекту "Лакі Букс". – Переконані, наука може бути цікавою кожному. Зараз дуже багато науково-популярних книг для дошкільнят і для дорослих. А для підлітків майже нічого немає. Мабуть, тому, що підліток отримує чимале наукове навантаження у школі. Але ж це саме той вік, коли людина обирає свій шлях. Тож ми мріємо, щоби книжки наштовхнули підлітків зайнятись наукою. І власне "Книжка про сміття" має цю можливість. Реальність така, що вирішувати екологічні проблеми будемо не ми і навіть не наші діти. Тому маємо думати, як можемо змінити щось у собі зараз, щоб у майбутньому змінити світ на краще».
«Про проект мені розповіла подруга, – каже Аня Терещук, співавторка книжки. –
Мені дуже сподобалося працювати над процесом створення видання: ми збирали наукові дані, статистику та робили експерименти». Анна розповіла, що з відходів її найбільше дратує пластик: «Це найнебезпечніше сміття, яке дуже довго розкладається».
Карантин, мороз, Шевченківські дні – у роботі над цим проектом було чимало перепон. Найстійкішим співавтором цієї книжки, за словами Галини Ткачук, була Каріна. Дівчина вже кілька років сортує сміття і розуміє, що кожен викинутий поліетиленовий пакетик не зникає безслідно. «Коли ми намагались охарактеризувати, що ж таке сміття, усі казали, що це – непотріб. Але я вважаю, що сміття – медаль з двома сторонами: воно може бути небезпечним, а може приносити користь, якщо його переробляти і повторно використовувати».
Анастасія – ще одна авторка книжки – писала текст про органічні відходи: «За кордоном популярні контейнери з компостом: туди скидають органічні відходи – і вони перетворюються на добрива. Можна долучити до пришвидшення цього процесу помічників-черв'яків», – радить дівчина.
«В Україні небагато книжок на екологічні теми, які були б яскравими та цікавими. Автори "Книжки про сміття" переслідували дуже амбітну мету: зібрати думки дітей на екологічну тему, історії різних людей, що сортують сміття, волонтерів, що прибирають пляжі тощо. Усе це доповнилось чудовими ілюстраціями, інтерактивами для читачів. Радію, що в Україні вийшла якісна еко-книжка, яка, окрім всього, пояснює, що відходи – це не сміття, відходи – це ресурс», – розповіла Катерина Мірошниченко, екологиня, що консультувала авторів, надавала статистичні дані.
«Суспільство далеко просунулись технічно, науково, – додала Ірина Матвєєва, наукова редакторка книги, екологиня. – Та якщо не вбережемо екологію, гріш ціна цим досягненням. Людство ризикує просто загрузнути в смітті. Те, що діти переймаються проблемою сміття, – дуже обнадіює. Сподіваюсь, разом ми знайдемо рішення цим питанням, здолаємо усі труднощі, що ставить перед нами час».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно