Катажина Котинська: «Хочеться сказати так багато, коли пишеш про Львів»
У рамках 24-го Форуму видавців україністка, літературознавець Катажина Котинська презентувала свою книгу «Львів: перечитування міста» – видання, що є спробою відшукати образ Львова в літературі XX і XXI ст. У стінах Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса авторка разом з перекладачем книги Остапом Сливинським та модератором Юрком Прохаськом говорили про Львів як місце для локальної й національної ідентичності, про багатокультурність міста, про переосмислення й адаптацію відомих постатей й подій у бізнесовому середовищі.
Авторка розповіла, що першопочатком цієї книжки є нерозуміння – нерозуміння того, як сприймати Львів польський, Львів український – місто у багатоманітті його національностей та культур. Врешті, каже Катажина, їй важливо було показати місто таким, яким воно було і є в очах письменників та відомих постатей.
Польською книга «Львів: перечитування міста» вийшла два роки тому, днями у «Видавництві Старого Лева» світ побачив її український переклад. «Хочеться сказати так багато, коли пишеш про Львів: і про поезію, і про культуру, і про мої особисті зацікавлення, – розповідала Катажина Котинська. – Я почала обрізати матеріал, і врешті вийшла книжка про більш-менш масову літературу, або літературу, написану давно, але яка перевидається і перечитується сьогодні. Я придивляюся до того, що відбувається зараз у Львові з історичними подіями, постатями, як їх «перевикористовують» у світі бізнесу і комерції. Всі ви чудово знаєте, якщо погуляти Львовом, можна натрапити на продавчинь льодяників в історичних сукнях, кнайпи найчастіше теж мають якийсь історичний контекст. Я спробувала це все впорядкувати, а для себе знайшла пояснення, чому ці постаті й події інтерпретуються зараз, а інші забуваються».
Остап Сливинський розповів, що не бачив себе перекладачем цієї книги. «Не люблю перекладати наукові книжки, навіть написані так доступно і цікаво, як у Катажини. Безумовно, важливим є те, наскільки перекладачеві є близьким текст, наскільки він перекладачеві щось говорить. Щодо цієї книги, якби мені не випала роль її перекладача, я би точно був її уважним читачем. Тож врешті дуже радий, що міг долучитися до її виходу українською».
Перекладач також зауважив, що, на його думку, вихід книжки українською нагадує і повертає в колективну свідомість тексти і авторів, які були забуті. «Не варто відкладати усе на якусь найдальшу полицю. У будь-якому разі це тексти, які заслуговують функціонувати, складатися в нашу загальну львівську культурознавчу мозаїку».
Про те, що привернуло увагу до книжки, розповів й Юрко Прохасько: «Тут ідеться про прозу, саме художню прозу, на відміну від попередніх публікацій про есеїстку, публіцистику, мемуаристику. Це дуже цікавий погляд на Львів у контексті літератури».
До речі, Катажина продовжує розробляти теми, заявлені у книзі. «Звичайно, те все, що я прибрала з цієї книжки, десь там лежить, дряпає і не дає мені спокою, – розповідала авторка. – Я сподіваюся написати не так другу частину книжки, як завершити названі тут напрямки».
«Якщо ідеться про теми, які мені б хотілося продовжити, – це тема російського Львова, яку Катажина уже анонсувала у книзі, – говорив Остап Сливинський. – А також хотілося б звернути увагу на те, як показують образ Львова у різній писемній культурі. Адже, аби бути сповна дослідником міста, потрібно володіти принаймні польською, українською, німецькою, ідишем, російською й англійською мовами. Таких людей є дуже мало. Тому в силу наших природних обмежень так багато аспектів настільки багатогранного Львова є за кадром. Але я би страшенно тішився, якби Катажина захотіла за цим напрямом рухатися».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно