0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Івано-Франківськ “Смачну країну” Костянтина Грубича вподобав
Христина Микитин
 
30 жовтня в приміщенні громадського ресторану “Urban Space” відбулася презентація книги «Смачна країна» Костянтина Грубича. «Географічно-етнографічно-кулінарна енциклопедія присмачена окрім рецептів ще й авторськими селфі з усіх куточків України. Палітурка ВСЛ в їхньому репертуарі: у Львові вміють робити книги, а щодо змісту і текстового наповнення, то відчувається, що її автор Костянтин Грубич створив навдивовижу збалансоване видання, яке нагадує один з рецептів книги. Все є в міру і читати книгу – це як їсти смаколик», – розповідає Богдан, один з відвідувачів презентації.
 
Станіславському ТБ також вдалося  поспілкуватися з автором книги «Смачна країна» Костянтином Грубичем.
 
– Костянтине, як у Вас виникла думка написати таку книгу?
 
– Коли я ще був телеведучим «Смачної країни», в Київ приїхала Мар’яна Савка. Вона дуже уподобала собі рецепти, які ми робили у своїх сюжетах, тому й запропонувала написати про це книжку. На той час це завершилося лише розмовою, але ідея залишилася. Згодом «Смачна країна» закінчилася, а коли закрили телепередачу «Знак якості» і у мене з’явився вільний час, я згадав про ту ідею, і вже сам захотів писати книжку.
 
– А кожен рецепт, який опублікований у книзі, Ви особисто спробували приготувати?
 
– На смак спробував кожну страву. На жаль, не всі я приготував після запису передач, оскільки це вимагає багато вільного часу. Але під час зйомок я сам асистував упродовж приготування. Правда є деякі рецепти, які я і мої родичі готували не один раз і не два.
 
– Костянтине, як Вам вдалося зібрати такі ексклюзивні рецепти?
 
– В моїй книзі Ви майже не знайдете рецептів з інтернету. Тут лише оригінальні рецепти. От, наприклад, телефоную я в сільраду чи місцевим журналістам якогось села на Івано-Франківщині та розпитую: які ви там готуєте страви? Можливо щось окрім баноша і такого, що ми всі знаємо. І вони починають говорити. Інколи серед того, до чого люди звикли, в тому потоці слів, я чую щось таке, чого не чув раніше, цікаву назву. І я такий: Стоп..стоп..стоп…що це таке? Й вони починають розповідати. Таким чином і знаходимо ексклюзивну страву.
 
– Чи можете Ви назвати себе гурманом?
– Правду кажучи, ні. Я не вибагливий до їжі. Однак, дуже люблю, коли їжа смачна і красиво виглядає, але назвати себе гурманом було б нечесно.
 
– А в книзі «Смачна країна» є опублікована Ваша улюблена або ж коронна страва?
 
– По-перше, це не книга моїх особистих рецептів, а передусім національно-культурологічний проект. А моя улюблена страва, як це не банально, шашлик. Вдома, правда, вважають, що моя коронна страва – борщ. Правда, давненького я його не варив (сміється – авт.). Я не можу сказати, що кухня забирає весь мій життєвий простір. От зараз приїхав з туру, то я ще нічого не куховарив. А взагалі я дуже люблю готувати, якщо є натхнення.
 
– Костянтине, на яку аудиторію розрахована книга і чи може вона стати настільною?
 
– Я не думаю, що вона стане настільною, тому що це не куховарська книга. Вона скоріше така, яку варто читати, коли є хороший настрій, вона певною мірою весела. Це книжка, на мою думку, з рецептами для патріотів, для тих, кому цікаві незвичайні поєднання. От, наприклад, як може їжа впливати на свідомість, світогляд або на характер людини. Аудиторії як такої я не визначаю. З іншого боку, це книжка для чоловіків, які вважають, що вони взагалі не причетні до кухні. Будь-який рецепт, який є в «Смачній країні», чоловік може приготувати. Якщо я, непрофесіонал, зробив, то і інший зможе. Але, звісно чим молодший буде нею цікавитися, тим я буду щасливіший.
 
– Ви проводили зйомки «Смачної країни» у найвіддаленіших куточках України, а де запам’яталося найбільше?
 
– У нас було багато цікавих зйомок, але найбільше, мабуть, запам’яталися зйомки на мисі Айя, це біля Балаклави в Севастополі в Криму. В Чорнобильській зоні, а також у Верховинському районі, а от чим саме Ви зможете прочитати в книзі «Смачна країна». Не буду ж я відкривати усі секрети.
 
– А як довго писалась книга?
 
– Від того як вона починалася і до виходу – майже три роки. Це не поспіхом було. А от сам текст писався може рік.
 
– Як Вам презентація в Івано-Франківську і саме місто?
 
– Як на мене, то Івано-Франківськ, місто – «гастрономічний-міф» мою книгу «Смачна країна» вподобав. Чому я так назвав Франківськ поясню. Після ознайомлення з твором Софії Андрухович «Фелікс Австрія» для мене виник свій казковий образ теперішнього Івано-Франківська. Місто, де бував десятки разів, після прочитання книги наситилося у моїй уяві букетом запаморочливих пахощів пляцок та зуп, всього того, чим так переймалася на кухні чудернацького станіславського будинку-палацу працелюбна, але нещасна Стефа. Тому їхати на презентацію «Смачної країни» до такого гурманського осередку було злегка лячно. 
Та з перших кроків у модерному громадському ресторані «Urban Space 100», де мала відбуватися зустріч із читачами Івано-Франківська, відчув приязне ставлення господарів. Від цього надумана фобія «кулінарних снобів», якими могли би виявитися івано-франківці, розвіялася як туман, і в учасниках розмови я почав пізнавати простих і душевних прикарпатців, які майже десяток років тому навчали виїзну команду «Смачної країни» готувати різноманітні галицькі страви: пупки, банош, журек, шарпанину…
 
Підтримку у залі ресторану я відчував від су-шефа «Urban Space 100» Каті, яка делікатно не критикувала мій спосіб нарізки цибулі (страву на майстер-класі я представляв чернігівську – цибуляники), а потім навіть допомагала смажити цибулеві оладки. Також порадувала присутність давніх друзів – Васі Гультайчука, з яким жовторотими пацанами жили в одній кімнаті у гуртожитку на 1 курсі, та славетного чемпіона Романа Вірастюка, з яким заприятелювали в далекій Аргентині на зйомках екстремального проекту «БУМ». 
 
Читачі цибуляники поїли, на запитання почули відповіді, книжки придбали з бонусними автографами. Запрошували ще. А ввечері, після насиченого на події дня, кухню Івано-Франківська з дружиною та дочкою покуштували. Не зіпсувалася. Навіть навпаки!
 
– А які плани на майбутнє? Чи планується вихід ще однієї книги?
 
– Взагалі, в мене планів багато. Я поки що не можу до кінця усвідомити чи є успіх цього проекту, але ідея нової книжки в мене є. І теж вона пов’язана з їжею. (сміється – авт.)
 
Вам може бути цікаво
Даруємо знижку на книжку тижня: «Never stop»
Феномен Ульфа Старка
«Розарій» Анни Малігон. Вервечка битого скла
Тиждень Ульфа Старка
Топ-5 від Богдана Коломійчука: книжки, музика, кіно
Проза, таки проза: роман Василя Махна «Вічний календар»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати