Ірина Савка: «Українці - твердий горішок, який не так легко розколоти»
Перша книжкова подія «Видавництва Старого Лева» під час ХХІІІ Форуму видавців була неймовірно душевною та теплою, а ще - музичною. У затишній атмосфері кав`ярні «Дзиґа» письменниця Ірина Савка презентувала свою нову книгу короткої прози - «Шипшинове намисто». Разом з літературознавцем і поетесою Іриною Старовойт та поетесою Мар`яною Савкою говорили про глибини пам`яті людської душі, про народні українські традиції, про літературні та музичні дебюти, про життя в селі та у місті, а ще - про намисто з людських історій, які лягли в основу книги.
Пані Ірина розповіла, що усі її літературні герої, як у книзі «Осиний мед дикий», так і у «Шипшиновому намисті», - списані з реальних осіб. «Мої дві книжки торкаються доль людей, яких я знала, - розповідає Ірина Савка. - Колись представники ВВС запитали мене, чому людина, яка прожила так багато років у місті, пише про село. Бо коли приходить такий гіпербальзаківський вік, людина повертається додому, у моєму випадку – у село. У моєму селі було дуже багато різних історій та людських доль, які ніколи не потраплять ні на екран, ні на сторінки книжки. А мені хотілося, щоб вони були зафіксовані. Тому я і написала про них».
Своїми враженнями про книгу поділилася Ірина Старовойт. За словами літературознавиці, персонажі пані Ірини змушують читачів відчувати їх та хвилюватися за їхню долю, торкаються глибин душі. Як вважає поетеса, твори Ірини Савки нагадують твори Григіра Тютюнника – такі ж глибокі і щирі. «Коли ти читаєш про тих людей, то відчуваєш емпатію, переживаєш за них. Тоді ти розумієш, якою справді великою цінністю є доля кожної людини. І коли з героєм щось трапляється, складається враження, що це трапляється з тобою», - каже Ірина Старовойт.
А щоб і гості зустрічі «засмакували» новели із «Шипшинового намиста», пані Ірина зачитала уривок з книги, а ще заспівала разом з донькою Мар`яною Савкою. Тож у стінах «Дзиґи» прозвучали пісня «Пані цісарева», якою письменницю заколисувала ще її бабуся, а також українська гаївка.
Перша книга Ірини Савки вийшла до Революції Гідності, друга – після неї. На питання, чи змінилося ставлення до героїв, сюжетів, історій, письменниця розповіла, що тепер у її книзі більше надії на краще. «Коли почалися події на Майдані, писати було дуже важко, - говорила авторка. - Та трагедія зачепила кожну душу і кожну людину в Україні. Оті розповіді воїнів, які нас і досі бережуть та захищають, сурмили, що ще надія є, що ми не здамося ніколи, бо українці – твердий горішок, який не так просто розколоти. Нам треба берегти цю надію».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно