Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Інжир є метафорою єдності – кожна зернинка має знайти своє місце у ньому, – Мар`яна Савка
Поезія та прозові твори, пронизані нотками Криму й об’єднані в одну антологію під назвою «Кримський інжир» були представлені під час 26 Book Forum. Ця книжка об’єднала найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу з однойменною назвою, що відбувся 2018 року. Презентація зібрала видавців, організаторів конкурсу та авторів-переможців, чиї роботи можна відшукати на сторінках книги. У розмові про появу «Кримського інжиру» взяли участь укладачі книги Анастасія Левкова та Алім Алієв, видавчиня та авторка Мар'яна Савка й членкиня журі Катерина Калитко, а до авторських читань долучились Сеяре Кокче, Галина Крук, Роксолана Жаркова, Володимир Бєглов, Єва Райська, Майє Сафет.

Анастасія Левкова, модераторка і укладачка книги:

Цей захід такий людний. А я зараз скажу досить сумну річ. Я ходила на багато заходів під час BookForum, повязаних з темою Криму, і людей було небагато, особливо що стосується історії, політологічних моментів, інтелектуальних розмов. Це свідчить про те, що тема Криму відходить на задній план. Організовуючи конкурс «Кримський інжир», результатом якого є книжка, що ми презентуємо, хотіли тему Криму винести на порядок денний. Ми це прагнули робити засобами мистецтва, і зараз бачимо, що це нам вдалося. Це означає, що художні засоби спрацьовують краще. Для нас це знак. Ми бачимо, що видаючи цю книжку, організовуючи конкурс, рухалися у правильному напрямку.
 


Мар'яна Савка, видавчиня, письменниця, головна редакторка «Видавництва Старого Лева»:

Найважливіше в цей час – тримати ритм цих розмов. Ми мусимо підтримувати кримських татар: і тих, що в Україні, і тих, що в Криму, а головне постійно нагадувати українцям, що Крим – це Україна, і що люди, які виявились позбавленими дому, – це наші люди. Просто ситуація, яка склалась, і ці трагедії, які відбуваються зараз, – вони непрогнозовані в часі, а розмова має тривати завжди. Ця книжка – це теж розмова, де звучать дуже різні голоси та жанри. Одночасно вона дуже мозаїчна і несподівана, бо можна поряд із трагічними оповіданнями знайти поезію чи прозу, філософські роздуми або просто красиву пейзажну лірику.  Для нас важливо, що книга є і що до неї є цікавість з боку українців. Ми невипадково її обкладинку зафіксували на фасаді «Видавництва Старого Лева», бо нам важлива ця тема, так само як і важливі всі кримські татари, які є в тій чи іншій країні. Цей інжир, який має багато зерняток, є метафорою тримання єдності – кожна зернинка має знайти своє місце у ньому. Книга прозвучала і дуже важливо, що її прийняли. Вона актуальна, і ми жодного разу не пошкодували, що книга вийшла в нашому видавництві. «Кримський інжир» має свою особливу цінність. І ця цінність з часом набиратиме нових сенсів.  
 


Катерина Калитко, одна з членкинь журі української частини конкурсу, письменниця та перекладачка:

Це важливий для мене проект і цінний досвід. Протягом року, який минув після конкурсу, я намагалася промацувати, як тепер кримська тема функціонує в загальному українському культурному дискурсі, і мусила констатувати, що вона вибивається все сильніше і сильніше. Щодо текстів – це справді був великий масив дуже різних робіт жанрово, стилістично та на художньому рівні. Я часто в емоційному підйомі сварилася на спрощення, стереотипізацію і фольклоризацію кримськотатарської теми, яка була в них присутня. Це був такий зріз накопиченого осмислення кримської теми за останні 5 років. Були тонкі і дуже справжні тексти – вони і опинились в антології, що показала, як ми уявляємо цю мапу. І, на жаль, я мусила для себе констатувати, що вона очевидно ніяким сталим сенсом для загальноукраїнської аудиторії не наповнена. Хтось згадує свої мандри, студентські алкогольні досвіди, які траплялися в Криму, хтось намагається написати плакатну лірику з політичними закликами, хтось пише відверту етнографію, яка може бути красивою, але глибини не додає. І було дуже небагато текстів, які торкнулися оголеного дроту тієї політичної реальності, що є тепер, – вони зрештою були найвдаліші.
 


Алім Алієв, укладач книги, громадський активіст:

Те, що ми тут зібрались, і те, як книга розходиться – це  дуже цікавий приклад, що через культуру ми говоримо про Крим. Для мене важливо, щоб ми про Крим говорили якісно. Також для мене важливо, щоб ми говорили однією мовою та з одних позицій. І мені здається, що перша антологія з цим завданням впоралась. Мене тішить те, що дуже багато авторів писало про Крим і не всі вони є кримськими татарами, навіть необовязково українцями. Коли ми їздили по регіонах із літературними читаннями, то було цікавим сприйняття – як українці, чуючи кримськотатарську мову, реагували на неї. Коли ми запускали конкурс, робили фестиваль «Кримський інжир» та видавали антологію, для нас був важливий інтелектуальний та змістовний діалог. Я сподіваюсь, що так ми започаткували процес пізнання не на поверхневому рівні, а починаємо копати трошки глибше, виявляти не тільки спільний біль, а й спільне відчуття доброго майбутнього і надії. Книга є двомовною, вона написана українською і кримськотатарською мовами, і, що цікаво, кримськотатарська мова тут звучить і кирилицею, і латинкою.
 


До презентації долучились автори, твори яких увійшли до збірки «Кримський інжир». Гості заходу з задоволенням слухали поезію та прозові уривки від Мар’яни Савки, Майє Сафет, Сеяре Кокче, Єви Райської, Галини Крук, Роксолани Жаркової та Володимира Бєглова.

Організатори також нагадали, що триває другий конкурс «Кримський інжир», який фінішує наприкінці листопада. Цього року перемогу можна здобути у 6 номінаціях. А найкращі роботи увійдуть до нової антології.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage