0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Ілларіон Павлюк: Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити
Під час 26 Book Forum письменник, документаліст, кінопродюсер Ілларіон Павлюк презентував свій новий фантастичний гостросюжетний роман «Танець недоумка». Разом із модераторкою зустрічі – письменницею, видавчинею Мар’яною Савкою – говорили про те, що навіть найдальші планети не рятують від потаємних страхів, що відсутність щастя у житті робить нас вразливими, що життя по-справжньому цінуєш тоді, коли відчуваєш відповідальність за іншого.

«Нова книга Ілларіона Павлюка зачіпає важливу тему – наших страхів, – почала розмову Мар’яна Савка. – Мушу сказати, що письменницький страх – один із найсильніших. Особливо, якщо твою першу книжку схвально сприйняли критики, то з’являється боязнь писати другу: чи буде вона така ж вдала, як перша? Ця фобія відома й багато описана. Проте мало хто знає, що є ще видавничий страх: чи на того автора ти покладав сподівання? Перший роман Ілларіона – "Білий попіл" – завоював серця усього "Видавництва Старого Лева", але другий роман мав ефект вибуху! "Танець недоумка" – це вихід за межі усього прочитаного досі. Ми можемо багато говорити про цю книжку, про її психологічність, про яскраву тканину цього тексту, про неймовірну напруженість сюжету... Але я хотіла би говорити про автора: як у його голові вмістилися всі ці неймовірні персонажі, як відбувся цей крутий заміс? Бо коли я вперше прочитала цей текст, то сказала Ілларіону тільки чотири слова: "Як тобі це вдається?". І досі мрію почути відповідь не це питання».
 


«Цей роман – наслідок певних страхів, моїх особистих зокрема, – розповів Ілларіон. – Мріяв стати письменником з дитинства, багато писав – усе "в шухляду". Сім років тому я створив текстовий файл під назвою "Іш-Чель". Згодом ця назва стала назвою планети, де відбувається дія "Танцю недоумка". Я сів і просто почав писати. Так не можна говорити, знаю, але я справді не знав, куди це писання приведе. Я просто "йшов за героєм". Спершу текст вийшов вдвічі більший за обсягом, ніж є зараз. Мене щось непокоїло в ньому, і я його відклав. Вже потім, коли вийшла книга "Білий Попіл", я зрозумів, що мені не давало спокою – переписав 80% твору, змінив головного героя і скоротив обсяг тексту».  

«Це книга про страх, про боязнь того, що ще не сталося. Цікаво, що наші негативні емоції рідко пов’язані з сьогоденням: найчастіше ми боїмося того, що ще не трапилося або сталося колись давно. Якщо коротко описати мого героя – у нього все погано. П’ятий місяць без роботи, дружина прогризає дірку в голові, та ще є 50%-ймовірність проявлення генетичної спадкової хвороби. Мій герой боїться, і цей страх жене його на авантюрні речі: він погоджується на ризиковану подорож, куди не варто їхати, тим паче з дружиною і дітьми... Але також це історія про щастя, про те, що щасливою людиною складно зманіпулювати, її складно збити з курсу. Натомість моїм героєм на початку історії маніпулюють усі. У першій частині книги він, наче сліпий. І для того, щоб прозріти і віднайти себе, йому доведеться полетіти на іншу планету»,  додав автор. 

«Тут ще є місце іншій темі – обману, – зауважила Мар’яна Савка. – Герой летить на іншу планету, його запевняють, що усе дуже безпечно, хоча це найдовша подорож в історії людства – у сусідню галактику. І ще тут розкривається тема справжності стосунків, що проявляється через дитину». 

«Знаєш, мені було важливо вплести образ дитини в сюжет. Дитина – це символ світла на тлі цієї темряви і страхів. Цікаво, що зазвичай супергерої – одинаки. Вони відповідають тільки за себе. Мені ж було цікаво нагородити його відповідальністю – дитиною, – життя якої помножує ставки втроє. Адже мій герой не цінував життя, доки не з’явилась дитина. Так само мені було важливо вберегти цю дитину. Якось ми з моїм кумом – письменником Михайлом Бринихом – обговорювали книжку Стівена Кінґа "Кладовище домашніх тварин". І Бриних сказав: "Жоден сюжет не вартий того, щоб читач пережив смерть дитини". Я дуже добре запам’ятав ці слова», – розповів письменник.
 


«Захоплювався фантастикою усе життя, мене на цей жанр "підсадив" батько, тому ця книжка присвячена йому, – додав Ілларіон. – Коли створював цей світ, планету Іш-Чель, постійно консультувався з другом-біологом, фізиками-науковцями. Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити. Ідеальна фантастична фабула, коли читач відчуває її реальною. Тому дуже багато зі свого життя чи життя моїх друзів я переводжу в книгу. "Усі події вигадані, усі персонажі реальні", – так можна сказати про гарну фантастику. Нехай світ навколо – фантастичний, але переживання мого героя справжні». 
 
Вам може бути цікаво
Уривок із книги «Іван і Феба» Оксани Луцишиної
Богдана Бондар проведе майстер-клас з малювання у Києві
Літературний клуб Навиворіт: підлітки обговорять «Під скляним ковпаком» Сильвії Плат
Карибська кримінальна драма: Directed by Ernest Hemingway
Галина Вдовиченко презентує новий роман у Києві
Олег Сенцов: «Я пишу про те, що мені болить»
stary_lev Стежити
дописів читачів