0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Ілларіон Павлюк: «Головний принцип – не бути нудним»
Учора у київській бібліотеці ім. Т. Шевченка для дітей відбулася презентація другої книжки Ілларіона Павлюка – роману «Танець недоумка». Про наукову фантастику, особистий досвід, драматургію та теми, які найбільше зачіпають автора, спілкувалися разом із модератором події Михайлом Бринихом. Ми занотували для вас декілька цитат.
 
Ілларіон Павлюк:
 
У романі «Танець недоумка» є багато чого від мене. Мій тато був біологом. 
І я з дитинства знаю багато наукових назв жуків і павуків. Науковість фантастики у цьому романі – це вигадана інопланетна система, створена за законами біології. Мав рецензента – журналіста із біологічною освітою. Він допомагав вигадувати певні ходи, щоб не було хиб у контексті цієї науки. Ця лінія прийшла з мого дитинства, а тато дуже любив фантастику і мене навчив її любити. Тому присвятив цю книжку йому.
 
Мені найцікавіше спостерігати за вибором персонажа, думати над тим, як змінюється герой, в якого з'являється зброя, приміром. Я пишу про людину, яка боїться власних страхів. Міркував, якби ця людина опинилася в ситуації, коли всі ці страхи стали реальністю: і саме особливі фантастичні умови нової планети реалістично та водночас фантастично матеріалізують страхи. Фантастика для мене – це спосіб говорити на важливу тему.
 
Мені прикро прощатися з однією героїнею в цій книжці, а саме офіцером безпеки на чужій планеті – Ніколь Вандлик. А зі світом – ні, це ж вигадка, але герої – справжні. Є фантасти, які будують сюжет навколо світу. У мене не зовсім так. Мені цікаві люди. В моїх книжці справжні люди у несправжніх обставинах.
 
 
Для мене головний принцип – не бути нудним. І коли я намагаюся таким не бути, народжуються інші планети та ретродетектив у стилі нуар. 
 
Книга – це класний спосіб розповісти людям щось, що дуже важко зробити в інших форматах. Книга – це тривала розмова. В кіно неможливо щось сказати, а потім зробити паузу – воно стрімко летить далі. Після перегляду хорошого фільму можуть прийти певні усвідомлення. У книзі одним абзацом ж можна повернути до себе читача. Це можливість говорити про дуже глибокі речі. Чому люди коять погані вчинки, але кажуть собі: «Я все ж таки непогана людина»? І це кажуть усі, включно із найжахливішими злочинцями. Чому ми часто переймаємося через те, чого не існує, але це стає причиною поганого настрою і депресії? Моя мета, щоб якомога більше людей думали про такі теми, але щоб їм було водночас цікаво читати мою книгу.
 
 
Михайло Бриних:
 
У фантастиці надзвичайно важливий створений автором світ. Це вкрай важка і скрупульозна робота. Сформувати світ, який є абсолютно вигаданий, але в який можна повірити – дано не кожному. Ці уявні світи мають великий вплив на літературу. Толкін навряд чи б створював світ своїх книг, якби не хотів там залишитися надовго. Я не думаю, що Ілларіон буде повертатися до світу, закладеного у «Танці недоумка», і мені дуже шкода. Цей світ створений дуже майстерно, його хочеться експлуатувати. Поселити туди ще інших героїв, вигадати для них нові пригоди…
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Уривок із книги «Іван і Феба» Оксани Луцишиної
Богдана Бондар проведе майстер-клас з малювання у Києві
Літературний клуб Навиворіт: підлітки обговорять «Під скляним ковпаком» Сильвії Плат
Карибська кримінальна драма: Directed by Ernest Hemingway
Галина Вдовиченко презентує новий роман у Києві
Олег Сенцов: «Я пишу про те, що мені болить»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати