Ґюдрун Скреттінґ: «Норвезьким дітям батьки мало говорять, що їм робити»
Як же стають відомим письменником? На прикладі норвезького й українського досвідів говорили про це норвезька письменниця та авторка книжки «Антон та інші нещастя» Ґюдрун Скреттінґ, перекладачка Наталя Іваничук, представниця NORLA Діна Ролл-Хансен та головна редакторка «Видавництва Старого Лева» й письменниця Мар'яна Савка.
Норвезька письменниця Ґюдрун Скреттінґ приїхала до Києва, щоб відкрити для себе новий книжковий ринокю. Для нас це ще одна нагода познайомитись із норвезьким літературним простором та правилами гри у ньому. Говорили учасники зустрічі про те, як письменники стають відомими, як це відбувається на норвезькому ринку, що потрібно знати письменнику початківцю та які етапи йому потрібно пройти, щоб стати зіркою у себе вдома, а його книжки почали перекладати іншими мовами і, звісно, про книжку «Антон та інші нещастя», яка лише днями побачила світ в українському перекладі Наталі Іваничук.
За словами перекладачки, прочитавши кілька перших сторінок, вона не хотіла продовжувати переклад, однак потім раділа, що не покинула цієї книжки. «Виявилося, що ця книжка дуже класна. Вона написана з гумором, весела і дуже тепла. Я радію, що перекладала цю книжку». Окрім того, Наталя Іваничук розповіла, що в Норвегії вже вийшла друга частина історії – «Антон та інші комахи», а Ґюдрун тим часом працює над третьою книжкою.
За словами Ґюдрун Скреттінґ, реальних історій у цій книжці мало, та є ситуація зі щодення, які надихнули її на деякі сюжети. «Мій син мав готувати презентацію про жіночий гормон естроген. Він дуже хвилювався. І цей епізод теж в певній інтерпретації потрапив у книжку», – розповіла письменниця.
«Норвезькі автори дуже люблені в Україні, їх добре читають. Маємо досвід видання книжок норвезьких авторів, зокрема А. Аудгільд Сульберґ, Ніни Елізабет Ґрьонтведт. Нова книжка та новий автор будуть добре прийняті українськими читачами», – каже Мар’яна Савка.
Говорячи про популярність автора у рідній країні та за її межами, учасниці зустрічі наголосили на промоції. Ґюдрун Скреттінґ, наприклад, як авторка погоджується на усі презентації, зустрічі у школах чи поїздки в інші країни, і в Україну зокрема.
«Для нас як промоутерів дуже важлива присутність автора, особисте спілкування – це має неабияке значення для просування книжки й літератури загалом, – пояснює Діна Ролл-Хансен. – Що стосується просування твору за межами країни, ми теж завжди робимо ставку на присутність автора. Особиста комбінація з письменником найкраще формує цікавіть до книжки».
Згадуючи свій досвід спілкування з дітьми у школах, письменниця розповіла, що юні читачі соромляться ставити незручні питання, які постають на сторінках книжки. Однак вони розпитують письменницю про багато інших речей, непов’язаних із книжкою, сміються разом».
«Є дорослі, які дуже близькі зі своїми дітьми й знають все про них. Читаючи таку книжку, батьки можуть не лише зрозуміти, як переживає дитина своє шкільне життя, а знайти й правильний підхід до дітей», – переконана Наталя Іваничук.
«Я вважаю, що для дорослих читати дитячі книжки необхідно з кількох причин. По-перше, вони дають змогу подивитися на життя дітей в новому світлі й новому ракурсі, побачити світ дитячими очима. По-друге, за останні 6-7 років існує загальносвітова тенденція, коли дорослі цікавляться дитячими книжками. Це важливо для стосунків дітей і дорослих, бо читаючи одну й ту ж саму книжку, вони займаються спільною діяльністю, тож їм є про що поговорити», – додала Діна Ролл-Хансен. За її словами, часто одній ті ж книжки сприймаються по-різному в різних країнах. Наприклад, дитяча норвезька література популярна в Україні, Росії і Китаї. «Можливо, це пов’язано з системою освіти цих країн, а може й з однаковим почуттям гумору в норвежців та українців», – міркувала Діна.
«Мені здається, що почуття гумору дуже важливе – і в книжках, і в житті, – вважає авторка книжки «Антон та інші нещастя». – Це те, що нас розігріває й сприяє життєвій енергії».
Ґюдрун Скреттінґ розповіла, що в її житті так багато смішних ситуацій, які можна використати в написанні книжок, частину з таких розповідають їй діти: «Насправді діти розказують дуже багато історій, але я не хочу їх напряму використовувати у книжках, бо це буде дуже некоректно. Тому я інтерпретую, опрацьовую їх, домислюю щось тощо. Часто під час зустрічей із дітьми у школах питаю про найбільш сороміцькі ситуації, в які потрапляли їхні батьки, поки діти були разом із ними. І такі розповіді часто спонукають мене думати про дуже незручні, курйозні ситуації».
Вагома частина історії «Антон та інші нещастя» присвячена стосункам батьків і дітей, особливо темі виховання. Учасниці зустрічі погодилися, що підхід до виховання в Україні та Норвегії відрізняється.
«У Норвегії абсолютно інші уявлення про незалежність й особисті межі дитини, – каже Діна Ролл-Хансен. – Дитині дають доволі багато свободи, яку батьки не порушують».
«Мені здається, що в більшості норвезьких дітей їхні мрії і бажання виходять із середини них самих. Батьки дуже мало говорять їм, що робити. Але, звичайно, у школах і в родинах є і дисципліна. Це не такий собі абсолютно вільний досвід», – поділилася своєю думкою Ґюдрун Скреттінґ.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно