Видавництво Старого Лева

Гніздо

Міхаліцина Катерина 04.08.2014

Коли у місто навідується серпень з усіма своїми запозиченими в полів і садів запахами, у місті, попри все, стаються дивні й прекрасні речі, які так і просяться, щоб їх «упіймали» в текст. Ось одна з таких.

***

Гніздо

Кімната під самісіньким дахом. Дощ із ароматом яблук, трояндових пелюсток, виноградного соку і хліба сидить на балконі. А на ліжку сидить дівчинка і перебирає розсипані по картатій ковдрі пір’їни. Біля самої шиби — великої і тріснутої від середини донизу — сидить Майстер і лагодить невеличкі білі крила.

Дощ раптом випростується, стає навшпиньки, підходить до балконних перил. Повітря в кімнаті колишеться, наче хвиля. Здається, що всюди – на поличках і підставках, на креденсі й на старому бамбетлі, на свічниках і пожовклих газетах, у великих глиняних тарелях – лежать надкушені яблука і пружні виноградини, рожеві або тьмяно-жовті. Дівчинка підводиться теж. Її шкіра, перебравши той запах дощу, якого бракує кімнаті, пахне пелюстками. З пізніх троянд, які довго тримали дощ на собі, але потім таки розсипалися. Дівчинка не любить троянди, але знає, як сумно пелюсткам просто так розсипатися, і завжди шкодує їх, і тому носить на собі їхній запах. Вона робить два кроки вперед. Майстер, у бороді котрого заблукав дух житнього хліба, підводить голову. Дивиться на дівчинку. Впускає крила.

Дощ балансує на горизонтальній перекладині балконних перил, ніби роззирається. Не побачивши нікого, крім дівчинки й Майстра за сивим склом, стрибає у небо.

Дівчинка стає навколішки. Тулить лоба до великої Майстрової долоні. Завмирає, щулячи плечі. Майстер сягає за крилами. Поволі вивільняє і другу руку. Зсуває з плечей дівчинки рукави суконки, тихо, ледве стримуючи дрож у пальцях. Оголює її спину. Приладновує між лопатками крила, просто до гострого хребця. Обхоплює її плечі. Нахиляється. Роздмухує волосся на шиї. Цілує в потилицю. В найніжніший її початок...

Дощ шамротить далеко-далеко. Так, мовби пера дивного птаха пропускають крізь себе подихи.

Дівчинка з крилами за спиною виходить у двері.

Майстер полагодив крила. Але він чекатиме. Дощу з ароматом яблук, виноградного соку, трояндових пелюсток.

І її.