Гайда у гори, на «Розплєси» з новою збіркою Ярини Сенчишин!
У поетки і перекладачки Ярини Сенчишин у «Видавництві Старого Лева» вийшла книжка поезій із гуцульським колоритом «Розплєси». У творчому доробку авторки кілька поетичних збірок, переклади творів Чеслава Мілоша, Тадеуша Ружевича, Віслави Шимборської, Ольги Токарчук та інших польських поетів і письменників. Відлуння далеких історій і Чорного Черемошу втілилися у тексти, де органічно поєднується прадавнє і теперішнє, гори і міста, карпатські традиції і галицькі обряди. Передмову до книжки написав Василь Герасим‘юк, а ілюстрації створила Катерина Сад.
Діалектне слово «розплєси» з наголосом на першому складі означає розколяду, вихід із коляди. Гуцули колядують від Різдва і до Йордану, ще давніше традиція тривала від Різдва до Стрітення. Гурти колядників не минають жодної хати, коляда мусить прийти до кожного. Ярина Сенчишин вирішила розширити географію слова, ввести його у загальноукраїнський дискурс і назвала так книжку, частина віршів якої написана в Карпатах, у Криворівні.
Авторка розповідає: «У червні 2016 я вперше приїхала до Криворівні. З третьої спроби, бо постійно щось заважало. Село трохи нагадує амфітеатр — розкинулося обабіч Чорного Черемоша, а з усіх боків — гори, тож Криворівню недаремно називають українськими Атенами. Я відчула, що мені там добре, що це моя ріка, мої гори, моє місце сили. Зауважу, що не маю жодних гуцульських коренів, але автентичний одяг, який одягала там, лежав так, ніби я носила його з народження. Діалект швидко ставав зрозумілим, почали писатися дивні вірші, яких сама не до кінця розуміла. Потім показала їх Василеві Герасим’юкові і після нашої розмови стала спокійнішою».
«Я відчуваю Криворівню як западину в часі. Щоразу, коли туди приїжджаю, мій індивідуальний час зупиняється. Це місце, де можна жити вічно. Звичайно, я маю своїх вергіліїв Гуцульщиною, серед яких отець Іван Рибарук, який зараз є моїм кумом, його дружина Оксана, з якою я знайома зі студентських років, письменниця і перекладачка Люба-Параскева Стринадюк, згаданий вже видатний поет Василь Герасим’юк. З ними я переживала різноманітні пригоди, про деякі з них можна прочитати на сторінках книжки. “Розплєси” — це певна кількість років мого життя. Книжка має три розділи: два верліброві, один римований. Перший — гуцульський, у двох інших — мої досвіди, шахи, діти, традиції, спогади, присвяти», — додає письменниця.
Художниця Катерина Сад влучно доповнює метафори Ярини візуальними образами. Вона підмітила: «Кожен із нас має своє внутрішнє уявлення Карпат, кожен відчуває їх особливо. Хотілось залишити загальне бачення, але разом із тим додати віяння часу, в якому ми тепер.
У віршах Ярини є відчуття морозних заходів сонця, тріскучого снігу і гір, у яких ти на долоні. Основні плями зроблені аквареллю, а ідейні деталі втілені в колажі. Стан зимових гір хотілось передати форзацами на виліт. А в зображеннях передати атмосферу. На одному розвороті виринає кожух – з якого виходять дрібні вівці, поступово перетворюючись на хмари. На іншому: церква, що тоне у відрі, а може і виринає з нього, а може і просто віддзеркалюється в криничній воді – для кожного щось своє. З повагою до традицій і чесністю перед собою хотілось доповнити ці вірші».
Ярина Сенчишин — поетка, перекладачка, журналістка, майстер FIDE з шахів. Перша лауреатка літературної премії імені Богдана Ігоря Антонича «Привітання життя», лауреатка премії імені Маркіяна Шашкевича. Переклала з польської твори Тадеуша Ружевича, Чеслава Мілоша, Віслави Шимборської, Кароля Войтили (Івана Павла ІІ), Ольги Токарчук, Яна Пєкла. Авторка поетичних книг «Гра в королеву», «Долина ріки Самбатіон», «Розплєси». Живе і працює у Львові.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно