0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Фоззі: «Мова жива, поки з нею відбуваються зміни»
На Книжковому Арсеналі відбулася перша презентація нової книжки Олександра Фоззі Сидоренка – «Червоні Хащі». Разом із модератором Володимиром Бєгловим спілкувалися про те,
чому автор обрав для локації Черкаси, хто став прототипом головним героїв та як би сам автор вчинив у ситуації, що трапилась на сторінках його книжки.
 
«Ідея цієї книжки виникла у мене, коли я лежав у лікарні. До мене у палату заїхав старенький дідусь на візку, бо хотів подивитися футбол, – розповів про історію появи «Червоних Хащів» автор. – Так виникла основна ідея твору та образи героїв. За пару років стало зрозуміло, що з ними станеться далі. За сюжетом, один із героїв є футбольним фанатом. Найбільше він хоче дожити до Чемпіонату світу з футболу, де вперше гратиме Україна (це було 2006 року). І він заряджає своїм бажанням усю палату стареньких – тепер усі його сусіди по палаті чекають на цей чемпіонат».
 
«“Червоні Хащі” – маніфест оптимізму у будь-якій життєвій ситуації”, – поділився враженнями про книжку Володимир Бєглов. – Фоззі дуже емпатично і глибоко переживає долю кожного із персонажів, попри те, що вони у домі для старих. Книга, просякнута тугою, як було колись. Але ця туга благородна, вишукана, вона не за ковбасою, а за чимось майже невловимим та відчутим».
 
 
«Двоє друзів з Черкаської області не дочитали книжку до кінця через депресивну тему, – говорив Фоззі. – Мені дуже шкода, бо для мене ця книжка більше оптимістична. Я хотів поставити героя в таку яму, з якої він побачить майбутнє, на яке він вже не розраховував».
 
А також розповів про те, як працював з персонажами роману: «Продумуючи образ, поставив себе на місце дідуся, який колись заїхав до мене в палату. Консультувався із людьми, які опікуються людьми з будинку престарілих. Розпитував, як вони живуть, що їдять, чим там займаються. Під час цих розпитувань дізнався, що такі будинки – ідеальна база для фальсифікацій на виборах. Це люди, за яких можна проголосувати. А ще директори таких будинків зберігають документи людей, які давно померли, які також можна використати. Ця історія мені запам’яталася – і так потрапила в книжку. Основні герої книжки – Богдан Васильович Ковтун, Йосип Старенький і Журба. “Йосип Старенький” – фраза Ігоря Пелиха, якому власне присвячена ця книжка. І так виникло ім'я одного із головних героїв». 
 
 
Також Фоззі розповів про досвід написання роману українською: «Вважаю, що існує кілька десятків українських мов. Я за живу мову і не хочу, щоб українська була лише канонічною і вуличною. Між цими двома є ще безліч інших. Полтавська та тернопільська українська різні – і це чудово. Мова жива, поки з нею відбуваються зміни».
 
 
Фоззі про те, чому обрав за місце дії Черкащину: «Мені хотілося написати про місце, де я не жив. Раніше вже багато писав про Харків та Євпаторію, де не потрібно нічого вигадувати, а використовувати свій досвід. Тож хотів обрати якесь архаїчне та законсервоване, на мій погляд, місце. За кілька місяців ми поїхали на фестиваль байкерів на Тарасову гору – і мені здалося, що це має бути цікаве місце для історії в книжці».
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Істина у вині: 7 книжок про п`янкі напої
Читання-реготання на довгі зимові вечори
Від Нью-Йорка до Неаполя: яскраві жіночі історії «нежіночих» романів
«Найважливіше – наприкінці»: роман про сімейне життя, яке ніколи не буває ідеальним
Пострадянський колаж Олега Сенцова
Галина Вдовиченко зустрінеться з читачами у Луцьку
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати