Філіп Сендс: «Як насправді дивовижно, що коріння міжнародного права з питань захисту прав людини виростає зі Львова»

17.09.2017

Останній день 24 Форуму видавців розпочався дуже рано й продуктивно – «Видавництво Старого Лева» запросило усіх у «Львівську копальню кави» на прес-сніданок «Британія і Україна. Люди і книги». У події взяли участь британські автори й гості Старого Лева – відомий нейрохірург та письменник Генрі Марш, юрист та автор Філіп Сендс, видавчиня Беа Геммінґ та журналіст і письменник Роберт МакКрам. Модерували зустріч головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка та її заступниця і перекладач нової книги Генрі Марша «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» Катерина Міхаліцина.

За час зустрічі гості встигли зачепити найрізноманітніші теми: від сучасної медицини та її розвитку, свободи слова, від місця Львова на правовій карті світу – до тенденцій видавничих процесів в Україні та Британії.

«Генрі Марш і Філіп Сендс є посланцями України у світі, – говорила Мар’яна Савка. – Вони роблять неймовірну справу, пов’язану з тим, як розповісти про нас світові. Так само, як і їхні колеги. Роберт МакКрам, який співпрацював із виданням «The Observer», зараз тут, у Львові, для того, аби написати великий матеріал про Генрі Марша та його співпрацю з українцями. Беа Геммінґ як редактор поєднала пана Марша і пана Сендса під дахом видавництва «Weidenfeld & Nicolson» у Британії».

«Вперше я приїхав до Львова у 1995 році і зрозумів, що це абсолютно надзвичайне та особливе місто, – розповів Генрі Марш. – Та як і у багатьох радянських містах тут все заснуло на цей час. Останні 25 років приємно спостерігати за тим, як все прокидається. На мою думку, за цей період Львів став одним із найцікавіших міст Європи. В Україні я переважно зосереджуюся на праці в медичній площині, але впродовж своєї роботи я усвідомив, що мені важливо залучити ще й певний політичний або філософський компонент. Співпрацюючи зі своїм українським колегою, що нагадував революціонера, я, виконуючи свою роботу, відчував себе ще й посланцем демократії. Можливо, я й перебільшую свою роль, але політичний компонент для мене важливий і не чужий – мій батько був відомим правозахисником, так само, як і дехто з родичів. Тим паче, з часом я усвідомив, що Україна, а особливо західна її частина, більше тяжіє до Заходу, аніж до Росії. Про мій перший приїзд до України та те, як я почав співпрацю з колегами-медиками, йдеться у моїй першій книзі. У другій книзі я зосередився на тому, як завершилась моя робота у Києві. Та пізніше мій колега познайомив мене з медиками у дитячій клініці – і завдяки йому я тепер маю змогу і далі приїжджати в Україну та співпрацювати тут із лікарями».

За словами Філіпа Сендса, хоч він і не так часто буває в Україні, як Генрі Марш, він значно швидше набув зв’язку зі Львовом – адже його дідусь народився тут у 1940 році. «Я почуваю себе справжнім львів’янином, адже мені пощастило на вул. Шептицьких знайти родинний будинок, тож тепер і вулиця, і будинок стали мені рідними. Вперше приїхав до Львова у 2010 році і одразу ж відчув себе як вдома. Мене завжди вражало і вражає досі те, наскільки багато молодих людей є активними, навіть зараз на нашій презентації – безліч молоді. Я – юрист, а це означає, що я маю справу з іншими частинами головного мозку, аніж Генрі Марш. Під час своєї першої поїздки до Львова я зробив два відкриття. Перше – людина, яка винайшла поняття «геноциду» і негуманного ставлення до певних груп людей, Рафаель Лемкін, походить з міста Лева і навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Друге – людина, яка ввела у юридичну практику світу поняття злочинів проти людяності та кожної конкретної людини, Герш Лаутерпахт, теж навчався у Львові і походить з містечка Жовква. Як насправді дивовижно, що коріння кримінального права, міжнародного права з питань захисту прав людини виростає зі Львова».