Книга української письменниці Вікторії Амеліної «Е-е-есторії екскаватора Еки» вирушила у свою велику подорож світом — відтепер вона доступна латиською мовою. Видання під назвою Ekskavatora Ekas e-e-ēstāsti побачило світ у відомому латвійському видавництві Liels un mazs у перекладі Мари Польякової, з новими ілюстраціями художника Едмунда Янсона.

«Е-е-есторії екскаватора Еки» — це кумедна й водночас дуже ніжна книжка про маленького екскаватора, який мріє бути корисним і потрапляє у великі пригоди. Ека розповідає свої «е-е-есторії» про те, як вичерпав пів моря, як ледь не викрав айсберг чи допомагав святому Миколаю. Він схожий і на супергероя, і на барона Мюнхгаузена водночас — завжди добрий, трохи фантазер і страшенно балакучий.

У кожній історії Ека ненароком порушує космічний порядок, а врятувати світ допомагають кмітливі діти. Так авторка говорить із маленькими читачами про найважливіше — відповідальність за планету, добро, емпатію й силу уяви.

обкладинка та розворити: соцмережі та сайт видавництва Liels un mazs 

Латвійське видання книги отримало нове художнє оформлення — Едмунд Янсон створив яскраві, теплі й добрі ілюстрації, що поєднують гумор і поетичність. Презентація книги відбулася 28 вересня на Фестивалі дитячої та юнацької літератури у Сігулді. На події виступили перекладачка Мара Польякова, художник Едмунд Янсон, редакторка Інесе Зандере, а також українська письменниця Катерина Міхаліцина — подруга Вікторії Амеліної, яка представила книжку латвійським читачам.

Видання здійснено за підтримки програми Translate Ukraine (Український інститут книги) та Латвійського державного культурного фонду.

Для Вікторії Амеліної, яка трагічно загинула у 2023 році внаслідок російського обстрілу Краматорська, книжки для дітей були особливою частиною творчості. У них завжди звучали віра у добро, допитливість, любов до життя й щира розмова з дитиною про світ.

«Е-е-есторії екскаватора Еки» — це книжка, у якій дитячий сміх і фантазія перемагають страх і байдужість. Історія Еки продовжує звучати — тепер і латиською мовою, нагадуючи, що добро не має кордонів.