Дзвінка Матіяш: «Мені хотілося уявити святого Миколая маленьким хлопчиком»
У київській книгарні-кав’ярні Старого Лева Дзвінка Матіяш розповіла про диво святого Миколая, власні сімейні традиції та презентувала книжку для дітей «Подарунок від святого Миколая», яка нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева». А про роботу над ілюстраціями до книжки розповіла її художниця – Наталія Олійник.
«Ця історія про хлопчика-п'ятикласника Олеся, який переживає кризу – всі діти навколо перестають вірити в святого Миколая, – каже Дзвінка Матіяш. – Його друзі почали говорити, що подарунки купують батьки, а не Миколай. Його дуже збентежили такі слова, хоч він не сумнівався, що Святий Миколая вкладає святий промінчик у ці бажання. Олесь вирішує написати листа святому Миколаю із проханням дати знак, якщо він існує. Святий з'являється і влаштовує йому подорож у своє дитинство, показує традицію його батьків – влаштовувати обіди для людей, які в цьому мають потребу. Хлопчик бачить Миколаєвого пса Аспроса. Бачить, як він втратив батьків і як допомагав усе життя людям. Коли він повертається додому в Київ, він отримує від Миколая два подарунки, один із яких – непохитна віра в Миколая і, що ці всі подарунки мають в собі світло святого. А ще він отримує дар – писати книги, які допомагали б людям. Це абсолютний подарунок, який отримав хлопчик на все життя».
«Ця книга та її назва можуть жити окремо. Подарунок від святого Миколая – це те, що чекають усі, хто вірить у це свято. Подарунки можуть бути і дуже несерйозними, як іграшки, хоча тут ще можна посперечатися; але й можуть бути цілком глобальними, які і важко озвучити назагал. Цілком логічно, що діти сприймають книги через малюнки. Тому важливий образ, який зобразила художниця. Саме таким вони будуть уявляти святого Миколая, коли писатимуть листи».
«Я багато читала про святого Миколая. Намагалася подивитися на нього трішки інакше, ніж більшість. Минулого року, 18 грудня, ця історія сформувалася і я її написала, тож вона сама стала моїм подарунком на Миколая, – зізналася письменниця. – Основний контекст, який нам знайомий – це листи, які йому пишуть діти. Мені хотілося уявити його самого маленьким хлопчиком. Адже він з'явився на світ, батьки назвали його Ніколаус. Вони жили на території античного міста Патара, яке вже не існує, але воно знаходиться на території сучасної Туреччини. На цьому місці зараз є село Ґелеміш, і туди можна доїхати автобусом – це за 200 км від Анталії. Це абсолютно нетуристичне місто, і якщо вірити описам з інтернету – там надзвичайний піщаний пляж. І мені здалося, що цей білий пісок зберігся з тих часів, коли Миколай був маленьким. Мені уявлялося, що він там був або з друзями, або зі своїм собакою. Саме там він сформувався і став таким, яким ми сьогодні його уявляємо. Зараз ми уявляємо його похилим чоловіком із подарунками, а був час, коли він бігав з собакою пляжем і був звичайною дитиною».
Про створення візуальних образів у книжці розповіла художниця Наталія Олійник: «Про реальну історію Миколая я вперше дізналася з цієї книжки, від Дзвінки. Потім вже читала матеріали з інтернету та дивилася фільми. Цю книжку я малювала на морі, коли відпочивала з родиною в Приморську. Саме там мені було дуже легко уявити кольори та відтінки. Мені хотілося, щоб ця книжка виглядала теплою та затишною. Коли було на морі мало людей, я уявляла як пляжем бігає маленький Миколай. Це й допомогло створити ілюстрації».
«У цій книжці для мене дуже важливим є звані обіди, які влаштовували батьки Миколая для бідних, бездомних, недієздатних людей, – розповідає Дзвінка Матіяш. – Для тих, хто не зможе собі забезпечити такий обід. Не всі у нас готові відкривати свій дім для таких людей, як це робили його батьки. Це була традиція відкритості та приязні до інших. Крім їжі фізичної, на цих обідах були розмови. Це все я дізналася з матеріалів, які знайшла. У нього була сім'я з людей, яким він допомагав усе життя».
«Цього року у мене немає потреби у матеріальних подарунках, – каже авторка. – Є передчуття, що світло у вигляді промінчика від Святого Миколая може прийти на свято. І це головне. Воно є всюди, головне помічати. Якщо помічаєш ці моменти, то отримуєш подарунки нон-стоп. Тоді немає потреби у чомусь одиничному, бо є цей безмір. Завдяки цій книзі у мене Миколай почав асоціюватися з поняттям безкінечності. І це нове розуміння цього свята, яке мені самій потрібно переосмислити. Дивовижні речі стаються завдяки книгам».
Наприкінці письменниця поділилася тим, як День Миколая святкували в її дитинстві: «У моїй родині традиції були типовими. Завжди в ніч на 19 грудня був подарунок під подушкою від Миколая. Мені було досі важко зрозуміти, чому ця ніч була така сакральна. Був такий дивовижний трепет, якого навіть не було перед днем народження. Цілком ймовірно це було для того, щоб зараз з'явилася ця книжка. Містерія була не у факті подарунка, а в очікуванні дива. Яке є саме по собі найбільшим подарунком».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно