«Думання і бесіда – це фундаментальні речі, які творять людину», – Андрій Содомора
Андрія Содомору знають як письменника, автора 20 поетичних збірок, перекладача понад 30 книжок. Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшла ще одна збірка письменника. Однак ця книжка унікальна тим, що у ній зібрана не поезія, як зазвичай буває, а думки Андрія Содомори. Видання так і називається – «Бесіди п(р)одумки». Про самого автора, про книжку та її створення під час 25 Book Forum говорили Андрій Содомора та українська журналістка Тетяна Терен.
В якомусь інтерв’ю ви сказали, що однією з найважливіших, але водночас найсумніших рис нашого часу є те, що ми розучилися говорити і ділитися думками між собою, оскільки більшість нашого часу займають телевізор, соцмережі, новини, рухомі рядки. Спокійних розмов, бесід стає все менше. Що особисто вас спонукало до такого спостереження і висновку? Чи він ще актуальний?
Я часто дивлюсь, як люди відчувають насолоду від спорту, бігають на стадіоні, наприклад. І це правильно. Але щодо «гімнастики думок», то це, на жаль, йде на спад. Є книжки для проведення часу, просто відпочити і погортати собі, але основне покликання книжки – це є її прочитання не горизонтально, а вертикально, і пошук у тій книжці чогось такого, що нас просуває на крок вперед.
Думання – це, звичайно, приємність, це теж біг, до того ж набагато швидший, ніж ногами. Як казали давні греки, немає нічого швидшого за думку, і це справді так. Це біг не на стадіоні, а біг у духовному просторі, де немає ні часових, ні просторових меж. Ми можемо вільно спілкуватися з Гомером, з Франком, з Шиллером тощо, поблукати думками, дискутувати з ними, що дуже часто любив Франко.
Думання і бесіда – це дві фундаментальні речі, які творять людину і сьогодні, на жаль, у час нашого стрімкого розвитку, вони відходять у бік. Мені хотілося на своєму рівні і у своїх можливостях зацікавити читача, показати йому рух від однієї думки до іншої.
Загалом ця книжка камертонна, налаштовує читача трішки на думання, розшифрування думки. Це «р» у дужках можна трактувати двома заголовками – бесіди подумки або бесіди продумки, бо ця книжка така є.
Загалом збірка надзвичайно різноманітна, з різних сфер людської діяльності – від астрономії до найпротилежніших дисциплін. Ці думки не в одному жанрі, а всі різні. Одна думка усміхається, інша сумна, якісь сперечаються між собою.
Думка повинна лягати на душу. Вона або мертва, або вона лягає на душу і стає нашою. Сенека сказав: усе гарно сказане стає моїм.
У книжці я дуже часто бавлюся дефісами. Бо коли я поставлю дефіс, то нам відразу відкривається певне слово. Тут дуже багато дефісів, курсивів, жирних шрифтів - і вони дуже важливі.
Я думаю, що варто пояснити особливості цієї книжки. Впродовж якого часу ви збирали ці думки?
Якась частина вже публікувалась у видавництві «Літопис». Пізніше, після тривалої перерви, я несподівано знову повернувся до цього жанру. Тут є частина вже опублікованих думок, але в іншій версії. Цей жанр такий, що не дає спати, водночас він дуже виснажливий. Я пам’ятаю, що нерідко біг до стола записувати думку, аби не забути її.
Тут варто зрозуміти жанр і структуру. Я у довільному місці можу відкрити цю книгу, вона складається з невеличких пронумерованих думок. Від однієї думки автор переходить до іншої, і вона може бути пов’язана з попередньою її частиною або темою чи словом. Цю книжку навіть можна читати для ворожіння. Ви можете відкрити її будь-якого дня на певній сторінці - і це буде читання тих думок, які важливі сьогодні. У передмові ви пишете про свою любов до поетичних мініатюр. Ці думки подібні більше до мініатюр чи до афоризмів?
За жанром вони зовсім різні. Є просто початки, які потім стали віршами. Є гра слів. Тут є поетика відчуття. Читач прислухається до слова і відчуває його магію.
Ми тепер читаємо поспіхом, а колись ми плекали повільне читання, а не під секундомір. Проте цю книжку не можна читати швидко.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно