0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Дорослішати з книжками: нотатки з розмови дитячих письменниць
Минулого тижня на фейсбук-сторінці «Видавництва Старого Лева» відбулася особлива розмова про особливі книжки. Ольга Купріян, Марина Макущенко, Катерина Міхаліцина та Наталія Ясіновська, яка промодерувала зустріч, порозмовляти про літературу для дітей і дорослішання з книжками. Авторки обговорили свої нові книги і розповіли, чому в дитячій та підлітковій літературі важливо піднімати проблемні теми.
 
Відеозапис розмови ви завжди можете переглянути на нашій сторінці у фейсбуці, а деякими думками письменниць ділимося з вами просто зараз.
 
ПРО КНИГУ «ЯКІВ І МОКРИЙ ВЕЧІР»
 
Катерина Міхаліцина: Мотивів для написання цієї книги було багато, але перш за все мене спонукав один хлопчик в Одесі. Коли ми приїздили з іншими авторами «Видавництва Старого Лева» у 2014 чи 2013 році на зустріч зі школярами, я читала їм «Бабусину господу», яка тоді тільки вийшла. І один хлопчик сказав: «А знаєте, ви не всіх тваринок вписали. Ви забули черв’яка». «Дійсно — відповіла я, — Проґавила. Визнаю свою помилку». Хлопчик продовжив: «А ви знаєте, чому дощові черв’яки називаються дощовими і чому вони вилазять на поверхню? У них немає очей, тому вони вилазять, щоби дощик замість них плакав». Я б до цього не додумалася! На жаль, я не знаю імені того хлопця, але дуже вдячна йому.

Діти загалом здатні дуже цікаво висловлювати свої думки. Вони не мають стереотипів та соціально нав’язаних страхів до певного віку. Тому ця тема про дорослішання з книжкою — дуже актуальна. Я теж дорослішаю з книжками, навіть із такими малюцькими. Бо щоб написати таку книжку, треба багато чого перепрожити всередині себе. 
 
 
 
 
ПРО КНИГУ «ДРАКОН У ДИТСАДКУ»
 
Марина Макущенко: З одного боку, в дитсадок у цій книжці йде дівчинка Ея та її іграшковий дракон, а з іншого — туди йдуть усі дракони, що є в дитини, яка приходить у соціум. І ці дракони починають пробуджуватися.

Я переконана, що дорослішати з книжками просто необхідно. Саме з дитячими книжками. І дорослішати потрібно не тільки дітям, а й тим людям, які виховують цих дітей. У нас є з цим проблема в суспільстві — багато людей виросли, але не подорослішали. Багато мам, бабусь і дідусів, вихователів не вміють спілкуватися з дітьми на складні теми. 
[...]
У книжці «Дракон у дитсадку» я пишу про те, як розмовляти з дитиною про складне. Як говорити з нею про моменти, коли потрібно ділитися чимось із другом? Як сказати дорослому «ні»? Як розмовляти з дітками, якщо вони дещо інші? Як не спати, якщо не хочеш спати? Як про все це говорити з ними?
 
 
 
 
ПРО КНИГУ «МИРОСЛАВА ТА ІНШІ З НАШОГО ДВОРУ»
 
ОЛЬГА КУПРІЯН: Що дорослішими стаємо ми та наші діти й читачі, то складнішими є їхній внутрішній світ, переживання та емоції. Я щиро переконана, що написала смішну книжку. Контакт із дітьми ми завжди знаходимо на темі Гумової Дупи, адже це дуже смішно. Коли вони викликають її та кричать на всю залу: «Гумова Дупа, прийди!», то звучить надзвичайно весело, і вони голосно регочуть. Але разом із цим життя — це справді не тільки сміх. Поміж радісним і смішним, поміж моментами абсолютного щастя є й інший бік життя.

Завжди наголошую, що в «Мирославі та інших нашого двору» — у буквальному сенсі наш двір. Я сиджу біля свого вікна, а за вікном — цей двір. Я виходила, спостерігала за дітьми. Дехто із них став прототипом героїв, а декому я навіть ім’я не змінювала, як от песику Джоніку та самій Мирославі. Я просто спостерігала за дітьми та за життям у нашому під’їзді. Бачила, що трагічне і комічне постійно стикаються та ходять поруч. Коли діти дорослішають, вони не можуть цього не помічати. Не можуть постійно бути радісними. Вони часто сумують, тому що життя їм підкидає причини для смутку. У когось хтось хворіє, в когось — свариться або помирає. Діти це по-своєму переживають.
[...]
Я люблю літературу, в якій є подвійне дно. Коли ти можеш читати на одному рівні і бачити історію про Гумову Дупу, а можеш і на зовсім іншому рівні — і це вже історія про життя та смерть, про переселенців, про все, що нас оточує і є поруч з нами. У нашому дворі. 
 
 
 
ПРО БОЛЮЧІ ДОСВІДИ В КНИЖКАХ

Наталія Ясіновська: Важливо, щоб з’являлись книжки про переживання і часто травматичні досвіди, як-от «Любов, дідусь і помідори». Сподіваюся, що стереотип про безтурботне дитинство відходить дедалі далі й далі. Все меншій кількості дорослих дитинство здається безтурботним, тому що насправді у дітей є багато різних проблем та клопотів.
Добре, що в книжках це проговорюється. І хвороби, і втрати, і страх нового. Добре, що різні настрої нормалізуються. Якщо, наприклад, дитина хоче плакати — це нормально. Це не лише можна, а й потрібно робити. Не завжди в дітей є тільки пригоди, радощі й бешкети. 
 
Катерина Міхаліцина: Такі книги — це спосіб дитині відчути, що вона не одна в тій ситуації, у яку потрапила. Це своєрідний пасок безпеки, бо не завжди в дорослих є сили, ресурс, час, вміння та правильна мова, щоб пояснити, що відбувається. 
 
Ольга Купріян: Останнім часом у нашій літературі є запит на проблемні теми. І має бути момент, коли такі книжки природно влиються в літературний процес. Я б хотіла, аби ми не писали про це спеціально, щоб заповнити нішу. Хочу, щоб цей момент наставав органічно. Щоб ми писали на складні теми не просто тому, що це треба, а тому, що це природно.
 
Марина Макущенко: Із проблемними ситуаціями діти зіштовнуться в будь-якому випадку. Наприклад, у моєму досвіді дитина пережила смерть собаки. Яка я рада, що в нас є стільки книжок на цю тему! Ми читали книжки про це, їй було цікаво, вона поверталась до цього.
Я помітила цікаву річ, коли писала «Дракона у дитсадку». У мене була ціла фокус-група з друзів моєї доньки. І коли в книзі з’являлись проблемні моменти — хтось, наприклад, бився чи сварився — вони завмирали, і було видно, наскільки їх це хвилює. Вони готові слухати про це багато разів. Я очікую на справжній бум книжок на проблемні теми, бо діти мають у них потребу. 
 
 
 


 
 
 
Вам може бути цікаво
Washington Post про книгу Кадзуо Ішіґуро «Клара і Сонце»
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Києві
Знижка 20% на книгу «Фієста. І сонце сходить» Ернеста Гемінґвея!
Що читає Мейв із серіалу «Sex Education»?
Дитина і тема смерті: як почати складну розмову. Поради від психологині Світлани Ройз
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Тернополі
stary_lev Стежити
дописів читачів