"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дорогі друзі, читачі, і просто небайдужі!
Два дні тому з’явився мій емоційний пост на фейсбуці щодо поспішності підняття у Верховній Раді мовного питання. Цей пост викликав зливу відгуків. Незалежно від нас з’явилося звернення львівської інтелігенції та ініціатива небайдужих львів’ян, які влаштували мовний флешмоб між Львовом, Одесою та Донецьком. Хочу подякувати всім, хто не лишився осторонь обговорення дуже дражливої мовної теми і вчинку Видавництва Старого Лева. Можливо, ми в емоціях не цілком коректно пояснили свою позицію у зверненні, що викликало певне зміщення акценту, перекручення в деяких засобах масової інформації і непорозуміння серед кола наших прихильників. Емоційний градус суспільства зашкалює, і кожна інформація набирає часом іншого звучання.
 
Тому я хочу розставити крапки над і та ще раз пояснити нашу позицію, мотивацію і цінності.
 
Перше. Ми не протестували проти скасування закону Ківалова-Колесніченка. Ми ніколи не були прихильниками цього закону, який вважаємо ганебним для України. Ми висловили свою думку про те, що скасування цього закону саме зараз, у розбурханому суспільстві, яке пережило тяжкий злам, може сприйматися однією частиною суспільства як спроба «переламати через коліно».
 
Друге. Ми дуже вболіваємо за цілісність країни. І розуміємо, що запорукою цілісності є люди – особливо там, на Сході і Півдні країни, бо саме вони повинні опиратися навальному натиску кремлівської ідеології, якою їх щоденно тероризують. Але для того, щоб опиратися, вони повинні відчувати нашу підтримку, небайдужість і розуміння нами їхньої ситуації. Так сталося, що путінські ЗМІ мають на них значно більший вплив, аніж українські. Але ж і доступні їм українські ЗМІ до останнього часу не давали їм правильного зрізу інформації.
 
Третє. Видавництво Старого Лева жодним чином не змінює свій напрямок і не стає російськомовним. Видання однієї книги російською (і в перекладі – українською) – це жест підтримки російськомовних патріотів України, зокрема великої кількості російськомовних інтелектуалів, які в ході останніх трагічних подій дуже достойно тримали проукраїнську позицію і чинили опір і скинутій владі бандитів, і сепаратистській пропаганді.
 
А ще я хочу подякувати всім вам. Подякувати людям з південно-східних міст України, які писали нам схвильовані листи з подякою за підтримку – писали російською, переходили на українську і завершували словами «Слава Україні». Ми навіть не сподівалися на таку зливу листів. Я вдячна тим книгарям русифікованих міст, які дзвонили і писали нам, що хочуть тепер мати наші книги на полицях своїх книгарень, і тим читачам, які написали, що від сьогодні починають шукати в книгарнях книги українською.
 
Цитую: Світлана Радич: «Здраствуйте. Я - житель Донецка, и мне хотелось бы сказать Вам и всем жителям Львова спасибо за то, что вы протягиваете руку востоку. Здесь многие это понимают и ценят. Спасибо вам за то, что освободили страну от страшной опухоли ПР, спасибо за то великодушие и благородство, с которым вы делаете первый шаг навстречу нам. Рано или поздно это поймет весь юго-восток и, Донецк в том числе. И мы обязательно пожмем протянутую руку. Я хочу чтобы вы знали - в Донецке есть люди, которые благодарны вам. Насіння, які ви сієте - проростуть. Спасибі вам.»
 
Але не менше я вдячна всім українським патріотам, які надіслали нам листи, переповнені схвильованості та обурення нашим кроком. Я щиро кажу, я дуже вдячна вам за вашу чітку позицію захисту української мови. Я її цілковито розділяю і так само залишаюся при думці, що державна українська мова – це базисна цінність нашої держави. І ви знаєте, що Видавництво Старого Лева доклало немало зусиль для того, аби українську мову полюбили діти в різних куточках України.
 
І на завершення хочу солідаризуватися з Андрієм Садовим, котрий так само висловив свою думку про не надто слушний момент для підняття мовного питання у країні: «Всі рішення в країні треба приймати своєчасно. Зерно треба кидати в прогріту землю, а не в асфальт, скроплений кров’ю». Залишаємося на думці, що любов до країни, яка народжується заново, любов до народу, який проходить складний шлях самопізнання, і перш за все любов до людини – таки прогріють промерзлий грунт, тим паче скоро весна. Слава Україні!

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage