Дебютний роман «Напівлихий» поглинув Саллі Ґрін з головою
Сага британської романістки Саллі Ґрін, що от-от буде опублікована, надихне ветеранів фантастики і приверне увагу до молодих авторів, які пишуть у цьому жанрі. Попрацювавши у сфері фінансів та побувши тільки мамою 24 години на добу сім днів на тиждень, Саллі вирішила взятися за перо, і, здається, влучила в десятку. Її роман «Напівлихий» – першу книгу трилогії – видавці різних країн розхапали за кілька днів після представлення, а трохи згодом було домовлено й про екранізацію фільму. На сьогодні права на книгу придбали видавці з 42 країн.
Події роману відбуваються на теренах сучасної Англії, де, однак, поряд зі звичайними людьми, живуть відьми й відьмаки. Білі маги – добрі, чорні – погані, а 16-річний Натан – який, власне, є напівтаким і напівінакшим – застряг десь посередині, тому його переслідують обидві сторони. «Вікінг» випустить книгу 4 березня, водночас із «Пафін ЮКей» та австралійським відділом «Пінгвіна», а перший наклад становитиме 200 000 примірників.
Шалене розкуповування прав на видання «Напівлихого» розпочалося на минулорічному Болонському книжковому ярмарку. За лічені дні до події Клер Вілсон (лондонський літагент Саллі Ґрін із агенції «Роджерс, Колерідж і Вайт») показала цей книжковий проект видавцям. Бен Горслен, який лише кілька тижнів тому долучився до команди «Пафін ЮКей» як відповідальний редактор, діяв напрочуд швидко. Через два дні після розгляду пропозиції він раніше за інших придбав світові права на видання трилогії.
Наступного дня Зося Кноп – директор із питань прав «Пафін ЮКей» – представила проект іноземним видавництвам і через чотири дні отримала пропозиції з Франції та Німеччини. Видавництва зі США також виявили чималий інтерес до книги, тому Зося під час Болонської виставки провела аукціон із придбання прав на «Напівлихого» для Північної Америки. Перемогу здобув Кен Райт – віце-президент і видавець із компанії «Вікінг».
Райт саме їхав до Болоньї через Венецію, коли отримав «Напівлихого» електронною поштою. Він почав читати рукопис на айфоні, прямуючи водним таксі до свого готелю, і відразу піймався на гачок. «Текст полонив мене з перших хвилин читання, – пригадує Райт. – Я відразу збагнув, хто такий Натан. Роман обігрує наші усталені уявлення про добро й зло і перевертає їх з ніг на голову. Авторці вдалося чудово передати відчуття того, що там, за вікном, світ – сірий».
Щойно Райт прибув у Болонью, він одразу влився у загальний гамір, який зчинився навколо «Навілихого». «Я вже надіслав книжку одному зі своїх редакторів у США, якому вона теж сподобалася. Тому я почав перемовини з людьми із «Пінгвіна» про наше взаємне зацікавлення цим твором, – розповів Кен. – Власне, про нього говорило чимало видавців – «Напівлихий» став справжньою книжковою подією на ярмарку. «Пафін ЮКей» скористався загальним інтересом і провів аукціон на придбання прав для Північної Америки просто там, у Болоньї. Це доволі незвично».
Незвичним є і сам факт, що трилогію нікому не відомого автора продали у 42 країни перш ніж було опубліковано сам твір. «Не знаю напевне, але гадаю, що продаж права на видання першого роману на стількох територіях ще до його публікації, – явище безпрецедентне», – повідомив Райт, який разом із Горсленом редагував «Напівлихого». Він також зазначив, що домовленість про екранізацію фільму «на такому ранньому етапі», велика рідкість: у боротьбі за право на постановку, перемігши кілька інших студій, виграла «Фокс 2000», а продюсером картини буде Карен Розенфельд («Сутінки», «Викрадачка книжок»).
Несподівано вдалий розвиток кар’єри
Ще чотири роки тому Ґрін займалася цілком іншими речами. «Я вивчала гірничу справу в Лондонському університеті, але це ніяк не допомогло мені зробити кар’єру! – поділилася Саллі. – Потім, коли мені було 20 з маленьким хвостиком, я здобула бухгалтерську освіту. Відтоді працювала бухгалтером у фінансових відділах різних фірм». У 41 вона народила дитину і «насолоджувалася роботою мами-на-повну-ставку». Коли її син, якому зараз 11, пішов до школи, розповіла авторка, у неї «з’явилося більше часу на писання і навчання в інтернеті, щоб здобути диплом фахівця з англійської літератури та літературної творчості».
Одного дня 2010 року, пригадує пані Ґрін, у неї раптом виникла задумка оповідання. «Я почала писати й гадала, що мене вистачить лише на якихось три сторінки, бо за годинку чи трохи більше я спинюся… Але писання мене поглинуло повністю. Пишучи, я розважалася, бо не сприймала те, що роблю, занадто серйозно. А текст усе розростався і розростався, і невдовзі з оповідання вийшов роман».
Хоча Саллі й відклала той роман – любовну історію про відьом, де головною героїнею була жінка, – він допоміг їй знайти натхнення для написання «Напівлихого». «Та перша проба пера цілком відрізнялася від «Напівлихого», але завдяки їй я вирішила написати щось в такому ж дусі, – сказала авторка. – Я збагнула, що любовні історії – це не мій коник, і що мені більше подобається писати від імені чоловіка. У письменницькій роботі мене приваблює те, що ти легко можеш перевтілитися і стати кимось абсолютно іншим. У випадку з Натаном – це молодий хлопчина».
Теплий прийом
Пані Ґрін назвала допрем’єрний гармидер довкола «Напівлихого» «чимось вражаючим і досі неймовірним для мене. Годі було й сподіватися на щось краще». «Вікінг», «Пафін ЮКей» та австралійський «Пінгвін» спільно працюють над виробленням остаточного плану глобальної маркетингової кампанії для «Напівлихого», яка стартує весною.
Саллі отримала приблизне уявлення про те, наскільки книготорговці в захваті від її роману, здійснивши два допрем’єрні тури: один у США, другий – в Об’єднаному Королівстві. «Було так приємно переконатися, що і там, і там книготорговці – це люди, які фанатіють від своєї роботи, – зауважила авторка. – А те, що вони захоплюються моїм романом – це взагалі насолода!»
Двоє книготорговців із «Букс, Байтс і Бейонд» у Ґлен-Рок (Нью-Джерсі) – власниця Мері Браун та менеджер із роботи з авторами та громадськістю Тріш Бернабео – вже були палкими шанувальницями «Напівлихого», коли зустрілися з Саллі Ґрін 27 січня під час обіду в Нью-Йорку. «Це темно-магічний і напрочуд добре написаний дебютний роман, – сказала пані Браун. – Спершу мене привабила вишукана обкладинка, а потім і текст тримав у напрузі від початку й до кінця. Я сказала Тріш, що вона теж повинна негайно почати читати цю книжку, щоб ми могли обговорювати її, як то кажуть, у процесі. Такого ми раніше не практикували, зате як цікаво було щодня звіряти наші нотатки!» Вона вважає, що «Напівлихий» буде чудовим чтивом для підлітків, які у молодшому віці читали «Гаррі Поттера» і яких «вабила похмура серйозність останніх книг серії».
Ще одна учасниця обіду, Кетлін Келдвел, власниця «Великого гарного місця для книг» у Окленді (Каліфорнія), також згадувала твір Джоан Роулінґ, коли висловлювала захват «Напівлихим»: «Читаючи цю книгу, я переживала схожі відчуття, як тоді, коли вперше читала про пригоди Гаррі Поттера… чи «Сутінкову сагу», чи «Голодні ігри» – у таких випадках відразу розумієш, що читаєш щось особливе, – сказала Кетлін. – Я взялася за книгу пізно ввечері, і спинилася тільки тоді, коли усвідомила, що вже 2:00 ранку. Люблю книжки, які можуть отак мене захопити. Всі, кому я давала її почитати – і дорослі, і діти – нетерпляче запитували, коли буде наступна частина».
Усім «першим із перших» шанувальникам буде приємно дізнатися, що пані Ґрін наразі редагує першу чернетку другої частини трилогії, яка називатиметься «Напівдикий» і вийде у видавництві «Вікінг» весною 2015 року. Досвід написання другої частини у авторки був геть інакший. «Все дуже змінилося, відколи я написала «Напівлихого», навіть не вірячи, що його опублікують, – розповідає Саллі. – Тепер переді мною маячить дедлайн, і мені треба в нього вкластися… Спершу незаймано-білий аркуш паперу мене нажахав, але коли виникло кілька перших робочих ідей, я втішилася. І збагнула, що заголовок може так само «вести» історію, як і персонажі, тому зараз я намагаюся вживити у текст трохи дикості. Писання й досі для мене є величезним простором для навчання. Але я стараюся, і спробую зробити так, щоб другий роман став найкращим із того, що я наразі написала».
Саллі Лодж
З англійської переклала Катерина Міхаліцина.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно