"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дебютну книгу Анни Гавальди презентували у Києві

У п’ятницю, 17 квітня в одній із київських Книгарень «Є» відбулася презентація українського перекладу книги Анни Гавальди «Мені б хотілось, щоби хтось мене десь чекав» - дебютної книги письменниці. Спікером зустрічі стала перекладач Євгенія Кононенко. Модерувала захід  представник «Видавництва Старого Лева» Вікторія Лупенко.

-  У чому секрет успіху книги, адже фактично це перша спроба молодої письменниці?

-  Це дійсно секрет. Якщо німці, англійці толерують коротку прозу, то французи взагалі не люблять оповідань. І тут раптом такий успіх! Думаю, свою роль зіграли простота, але не примітивність, душевність, відвертість, але без вульгарності. Крім того, Анна пише про такі жіночі речі, з яких чоловіки сміються, але які насправді є дуже важливими.

-  Чим Анна Гавальда «чіпляє» свого читача? Вона знаходить якісь інші, нові слова про вже знайомі нам речі?

- Мені здається, вона просто не скаржиться. Вона справді пише про почуття, але там немає – «Ой, яка я нещасна». Тут немає жінки-жертви. Оповідання пронизані іронією. Мені здається, що жінки мають якусь підтримку від авторки.

- Оповідання у збірці написані не тільки від імені жінки. Наскільки вдало авторці вдається перевтілюватись у чоловіка?

- Про це треба питати чоловіків. Але її чоловіки якісь нерішучі. Власне оповідання «Солдатська відпустка», рядок з якого дав назву книзі, про хлопця, який ніяк не може почати зустрічатися з дівчиною. Нам, дівчатам, здається, що чоловікам так легко запросити на побачення, зав’язати стосунки, а тут власне хлопець має великі комунікативні проблеми. І такі хлопці звичайно є. За теорією Юнга у чоловіку живе жінка, у жінці – чоловік.

   

- А ці чоловіки – це правдиве зображення, чи це чоловік очима жінки?

- Чоловіки у творах Анни Гавальди різні, і їм цілком віриш. Наприклад,  образ водія, який спричинив аварію – мені навіть захотілося поговорити з ним, його розгубленість цілком відчувається. А образ з оповідання «Молодшенький» взагалі блискучий – і типово французький, і інтернаціональний. Тобто я цим чоловікам довіряю.

- Які були особливості перекладу, зокрема назви?

- Де поставити частку «би» у назві – тут питання слухове, щоб воно вимовлялося добре. З точки зору французької мови тут проблем не було – ці оповідання читаються легко. Їх взагалі варто вводити в університетах у курс французької мови. З іншого боку, тут багато реалій, багато фірм одягу, побутових речей, які нам не знайомі. Окреме питання – вульгаризми, і з цим були проблеми, не всі слова можна знайти у мережі.  Наприклад, фраза «У моїх грудей немає вух» в оригіналі має буквальне значення «Мої балкончики без антен». І як це перекласти? Добре, що у мене є старий словник французької вульгарної лексики, він мені дуже допоміг. І такої лексики досить багато – напіввульгаризмів, напівіронізмів, але завдяки їм також ця робота була цікавою. 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage