"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дебют «Діда-Всевіда»
"Дідо-Всевідо" вперше вийшов у світ, при чому не лише в книжковому, а й у «людському» форматі. Книгу закарпатського нуару у рамках Книжкового Арсеналу у Києві презентували автор Олександр Гаврош, ілюстратор Світлана Фесенко та видавчиня Мар’яна Савка. До розмови про новинку-моторошовинку «Видавництва Старого Лева» долучилася психолог, казкотерапевт Катерина Єгорушкіна. Завітали на презентацію й Володимир Філіпов, продюсер фільму «Іван Сила» (знятого за однойменною книгою від Старого Лева), та виконавець головної ролі у цій стрічці, чемпіон України з пауерліфтингу Дмитро Халаджі.
 
Зіркових гостей на дебюті «Діда-Всевіда» не бракувало. Послухати про написання та ілюстрування цієї страшилки прийшли Юрій Макаров, Зірка Мензатюк, Таня Щербаченко, Надійка Каламєєц, Григорій Фалькович…
 
«Підштовхнув мене написати цю книгу наш карпатський фольклор – справжній український скарб, який ми до кінця ще не використовуємо, - розповідає Олександр Гаврош. - Помітив, що у нас є багато страшних казок, але чомусь їх майже не видають, хоча люди люблять такі історії. Вирішив виправити цю несправедливість. «Діда-Всевіда» я писав в маленькій хатці на Закарпатті. І раніше приїжджав туди писати й жив у старенької бабусі. Але приїхавши туди цього разу, виявилось, що напередодні ця бабуся померла. Але діватись було нікуди. Залишився. Уявіть: гори, старенька хатинка, де 5 днів тому померла бабуся, я, обкладений літературою про бісівщину і страхіття, вечоріє, чуються моторошні поскрипування… Мені було по-справжньому страшно… Ця атмосфера передалася книжці. Хотів, щоб у «Дідові-Всевіді» був присутній цей страх».
 
«Казки ілюструвати цікаво, а страшні казки – вдвічі цікавіше, - зізнається Світлана Фесенко. – Малювала майже завжди вночі. Й чомусь мої страшні гуцули, мольфари і всі інші персонажі захотіли малюватися під джаз. Було цікаво спробувати зобразити цікавий, неймовірно картатий і барвистий світ Карпат у чорно-білих ілюстраціях, вкрити його готичним маревом. Мені це вдалося. Вийшов такий собі карпатський блюз».
 
«Страшні казки – це такий собі досвід самотерапії, - зазначила казкотерапевт Катерина Єгорушкіна. - Під час такого читання можна впізнати свої страхи та побачити, як їх проживають казкові персонажі, як вони знаходять вихід з таких ситуацій».
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage