Давід Фоенкінос відповів на питання українських читачів
Ім’я французького письменника і сценариста Давіда Фоенкіноса добре відоме українським читачам та кіноманам. Його роман «Ніжність» вийшов у Франції 2009 року й одразу ж став бестселером. На основі книжки був знятий однойменний фільм, головну роль в якому зіграла Одрі Тоту, а режисером був сам Давід Фоенкінос. Українською роман побачив світ 2018 року, а наступного року у «Видавництві Старого Лева» з'явився наступний роман автора – «До краси». Нещодавно автор брав участь у проєкті Старого Лева «Запитай у автора». Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з Давідом Фоенкіносом, у ролі інтерв'юера – ви, наші улюблені читачі. Приємного читання!
Які улюблені книги вашого дитинства. Чи вплинули вони на те, що ви стали письменником?
Я майже не читав у дитинстві. Вдома й книжок майже не було. У мене почалася «булімія» до читання у 16 років. Я зачарувався красою слів і сам захотів писати.
Що надихає вас на написання книг? Коли почали писати?
Я почав після операції на серці, коли мені було 16. Це був спосіб висловити свої почуття.
Чи хотіли б написати книгу для дітей чи підлітків? Якщо так, про що б вона була?
Я вже написав дві книжки для дітей. Ці історії я розповідав дітям, а потім вирішив їх опублікувати. Обожнюю книжки для дітей.
Яким для вас є найскладніший момент при написанні книги? Чи траплялись творчі кризи? Якщо так, то як ви їх долали?
Я вже 20 років пишу, тому так, у мене були складні моменти. Наприклад, я 8 років писав роман «Шарлотта»! Так сталося, бо мені було дуже боляче писати історію про трагічну долю цієї художниці. Як на мене, найскладніше – написати історію. Натомість, найбільше я люблю місяцями вдосконалювати текст.
У якому з героїв ваших книг найбільше ваших рис?
Загалом я не пишу про особисті речі, навіть попри те, що іноді сам проживаю дуже літературні, романні епізоди – наприклад, незабутню подорож до Праги. У своїх романах особисто я не присутній, хоча деякі персонажі трохи на мене схожі. Навдивовижу, часто це саме жіночі персонажі – як-от Наталі в «Ніжності».
Про що писати складніше – про щастя чи сум?
Найскладніше писати про щастя! Бо коли людина щаслива, з нею ніби нічого не відбувається!
Як часто ви кардинально змінюєте сюжет чи риси персонажів, пишучи книгу?
Дуже часто. Аж до кінця я пишу й переписую. Письмо іноді нагадує чисту одержимість.
У вас є досвід зйомок у кіно в ролі актора. Чи сподобалось зніматись у кіно? Чому?
О ні, я зовсім не актор! Натомість я режисер. Уже зняв два фільми – один із них це «Ніжність» із Одрі Тоту. Створювати образи своїх мрій, реально створювати всій всесвіт – справжня магія. Мрію, що колись приїду знімати фільм в Україні.
Музеям Парижу присвячено багато сторінок у романі «До краси». А який ваш улюблений музей у Парижі?Який улюблений художник?
Обожнюю Музей д’Орсе. Саме тому я хотів, аби мій персонаж пішов шукати там притулку. Це чарівне місце. Я міг би назвати стількох художників, яких люблю, але обмежуся Шагалом. Він мене зачаровує. Тому, коли я іду в Оперу, то всю виставу розглядаю стелю (Примітка: стеля в Опері Гарньє – найвідомішому театрі Парижа – оздоблена художньою картиною авторства Марка Шагала).
Ви відвідували Україну. Які асоціації залишились після візиту?
Я мандрую цілим світом зі своїми книжками, але поміж найкращих подорожей – мої візити в Україну. В мене про них такі приємні спогади. Наприклад, пригадую Дім Гоголя в Одесі, а також пристрасні розмови з українськими читачами. Це завжди дуже насичені бесіди. З багатьма з них я продовжую спілкуватися у Facebook.
Які ваші улюблені фільми? Дивлячись фільм, ви оцінюєте його як глядач чи режисер?
Люблю фільми Вуді Аллена, можна сказати, що мій улюблений фільм – це «Вічне сяйво чистого розуму». Відтоді, як я сам почав знімати кіно, постійно думаю про те, що за кулісами цих образів, але мені також подобається віддаватися атмосфері.
В якому літературному жанрі ви би дуже хотіли спробувати творити, але завжди не наважувались?
Можливо, хотів би написати якийсь більш автобіографічний твір. Але я дуже потайний! Це моя скорпіонська риса.
Що допомагає так тонко відчувати і описувати страждання і душевні хвилювання персонажів? Це знання психології, власний досвід, спостереження чи талант?
Думаю, що письменник відчуває такі речі. Навіть якщо сам їх не переживав. І я не хочу аж надто напружувати людей психологією. Роман – це сфера інтуїтивного. Мені вдається розуміти навіть ті речі, яких я особисто не проживав.
Звідки тенденція так тонко поєднувати драму з комедією і розмивати рамки жанру? Це відчуття світу чи цікавість створити щось тонше, багатогранніше, ніж ми звикли?
Мені завжди подобалося переключатися між гумором і драмою. Часто люблю поєднувати їх між собою. Часто драму ніби якось більше поважають, але я шалено захоплююся людьми, котрі можуть мене насмішити.
Чим відрізняється робота автора книжкивід сценариста фільму?
Сценарист має думати про всю історію як про низку сцен, як про дію, а не як про психологію. В романі можна йти до глибин того, що я думаю про персонажа; це безкінечне поле уточнення. В кіно треба бути більш ефективним, іти одразу до головного.
Як ви ставитесь до нагород та слави? Що вважаєте своїм найбільшим успіхом, а що – невдачею?
Завжди думаю про те, що робитиму потім. Я не одержимий минулим. Я продав мільйони книжок у Франції, отримав великі літературні нагороди, але я постійно шукаю нові ідеї на майбутнє. Мій найбільший успіх – «Шарлотта». Моя найбільша поразка ще попереду!
Що для вас краса? А любов?
Краса і любов – всюди. Все залежить від нашого погляду.
Чи здійснилась ваша найбільша мрія?
Я зняв фільм із Одрі Тоту та зустрівся з Міланом Кундерою. Тепер мені залишається хіба що одружитися з українкою!
Переклад з французької – Ірина Славінська.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно