«Дар Гумбольдта»: смішна історія про смерть
Роман «Дар Гумбольдта», який приніс своєму автору, Солу Беллоу, міжнародне визнання та Пулітцерівську премію 1975 року, виходить українською у перекладі Ірини Карівець. Книга, яку сам письменник називав вишукано і просто – «смішна історія про смерть». Блискуча чорна комедія про складні стосунки великого поета-саморуйнівника, успішного літератора і цинічного розумного мафіозі. У цьому романі захопливий сюжет межує із геніальними роздумами про сутність і зміст мистецтва, трагедія – з дотепною сатирою, а класичний стиль – з елементами постмодернізму.
У «Дарі Гумбольдта», співставляючи долі двох американських письменників, успішного світського лева Чарльза Сітрина і покійного поета Гумбольдта фон Флейшера (є думка, що його прототипом був американський поет Делмор Шварц), Беллоу пише про духовний авторитет художника в сучасному суспільстві, де найбільш за все цінуються успіх, слава і гроші. За цей роман у тому ж 1975 році письменник отримав Пулітцерівську премію. А через рік Беллоу став Нобелівським лауреатом.
«Беллоу не тільки краще за всіх в Америці пише, а й краще за всіх міркує» (американський літературознавець Ірвінг Хоу)
Бути істинним американцем із характерною усмішкою, яка насправді не виражає жодних емоцій, не помічати зради, коли тобі це зручно, і зраджувати самому, коли це вигідно. Або страждати, дослухаючись до поклику крові, нехтувати власним успіхом, мордуючись роздумами про померлого друга – нестерпного, але талановитого безумця, який, зрештою, на згадку про себе підносить цінний дар.
«Дар Гумбольдта» змальовує непростий світоглядний вибір людини, замішаний на коханні та зніяковінні перед парадоксальністю життя, на пам’яті предків та особистісних конфліктах, поєднуючи філософські екзерсиси з трилером, та присмачуючи все це тонкою самоіронією.
«Бути інтелектуалом в Сполучених Штатах – значить бути замурованим в приватності, де ви мислите, але мислите під гнітом принизливого відчуття того, як мізерно мало думка може змінити в житті» (Сол Беллоу)
Беллоу-письменник розробляв такі універсальні теми, як боротьба людини із самою собою, спроба усунути протиріччя між індивідуальністю і суспільством, нерозпізнавання реальності в ілюзорному світі, конфлікт між надією і відчаєм. Беллоу прожив своє життя в країні Великої Американської мрії, де став одним із найбільш успішних американських письменників. Він завжди дивився на життя трохи збоку. Саме такий погляд надавав його прозі ледь вловимий відтінок особистої відстороненості від предмета зображення. У «Дарі Гумбольдта» такі різні герої допомагають читачеві відпочити від метафізичних роздумів оповідача і зануритися в бурхливе життя інтелектуальної еліти Америки тридцятих-шістдесятих років, почути його живе серцебиття.
Сол Беллоу (справжнє ім’я Соломон Бєлоус) - славетний американський письменник, один із найвпливовіших авторів ХХ сторіччя, лауреат Пулітцерівської та Нобелівської премій, а також Національної медалі США за внесок у розвиток мистецтва. Критики ставлять Беллоу на один щабель із Вільямом Фолкнером, вважаючи обох «стовпами американської літератури».
«За Беллоу берешся не для того, щоб жадібно пожираючи очима сторінки, гадати, що ж буде далі і потайки зазирати в кінець. Він не з тих, чию книгу захоплюєш з собою почитати на пляжі чи погортати в літаку» (Алан Лелчук)
Народився 10 червня 1915 року в Квебеку (Канада) через два роки по тому, як його батьки, Лєша та Абрам Бєлоуси, емігрували до Північної Америки з російського Санкт-Петербурга. Вони хотіли, щоб син став равином або музикантом, та всупереч батьківській волі Сол почав писати. Замолоду Беллоу був запеклим троцькістом, але життя примусило його змінити погляди юності й узяти сторону культурного консерватизму, ставши в опозицію до фемінізму та постмодернізму.
Одружувався п’ять разів, і всі шлюби, крім останнього, були невдалі. Мав чотирьох дітей. Наймолодша донечка Розі народилася, коли письменникові було 84 роки.
Помер Беллоу в квітні 2005-го в місті Бруклін, що в Массачусетсі.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно