Данило Ільницький: «Антонич долає час і простір, і цим особливий»
В другий день фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулася лекція літературознавця та автора книжки «Антонич від А до Я» Данила Ільницького. Дослідник творчості відомого поета розповів про те, чим Антонич цікавий сучасному читачу і чому важливому в нього можна повчитися. У лекції «Терези Антонича» слухачі почули про особливу гармонію Богдана-Ігоря Антонича, яку можна відчути і у його віршах та біографії. Ілюстрована книжка «Антонич від А до Я» продовжила серію абеток, в якій вже вийшли книжки про Андрія Шептицького, Івана Франка та Тараса Шевченка. Пропонуємо декілька тез із лекції Данила Ільницького.
У світі існує поняття softpower. В нього добре вписується Богдан-Ігор Антонич. Адже в культурі домінують сильні герої: кінозірки, спортсмени, активісти. Але є герої, яких ми зазвичай не героїзуємо. Це поети, художники, творчі люди. Антонич розвинув українську літературу, без нього не було б шістдесятників, наприклад. Це наче їжа, яка дала для майбутньої української мови і літератури той рівень, якого ми прагнули.
Цього року темою Арсеналу є виклики майбутнього. Це пов’язане із двома цивілізаціями – технічною та культурною. Що може у цьому контексті дати така людина, як Антонич, для сучасного читача? Часом важлива не так спадщина, як те, як ми із нею працюємо. Антонич долає час і простір, цим і особливий. Він мав ті самі виклики, що маємо і ми. Коли ми вивчаємо його спосіб мислення, ми можемо долати виклики так, як робили наші попередники.
Сьогодні час еклектизму, плюралізму та множинності ідей стосовно того, що називаємо правдою. Часто ми відчуваємо себе в стані розриву між майбутнім і традиціями. В Антонича ми могли би повчитися стану, який можна назвати центровою «точкою стояння». З неї одночасно добре видно вперед і назад, в майбутньому і минулому, мати можливість бачити обидві сторони. Ця лекція називається «Терези Антонича» – йдеться про стан рівних терезів. Цей стан близький до поняття гармонії. У цій книзі хотілося розповісти про цей принцип великої гармонії Антонича – те, як він її шукав, з якими людьми це робив, в яких запозичив це вміння і яким його дарував.
Серія абеток – це спроба розповісти про важливе прозоро і ясно. Це книжка також про те, яким був Антонич в дитинстві, і про те, якими ми були самі в дитинстві, про внутрішню дитину кожного з нас, про нашу втрату і повернення цієї дитини. Це книга також про поетів, які віднаходять гармонію і бережуть в собі таке важливе відчуття дитинства».
«В Антонича характерною рисою письма є перетікання одного в інше. Розуміння одного, як іншого, й іншого, як одного. Минуле - це сучасне, а сучасне – це минуле. Приклади перетікання гармонії Антонича: доросле і дитинне, літературне і наукове, між музикою і словом, людина і природа, води і зорі, між селом та містом. Наприклад, одна із цитат Вацлава Гавела добре пояснює останню гармонію: «Людина, яка народжується в місті, то вона народжується в місті, а яка народжується в селі, то вона народжується у всесвіті». Село – це не просто соціальний зріз і сільське господарство, а й більш відкритий зв'язок із природою, можливість бачити більше, і таким село є для Антонича. Але водночас Антонич пише про модерне, урбаністичне місто, яке водночас є місцем забрудненим та шуму, але й культурним простором».
«Антонич був лемком, представником найбільш західної частини українського народу. Але він розумів, що без розуміння соборності України неможливий повноцінний розвиток і поступ української культури. Частково він навіть відмовляється від своєї ідентичності, щоб створити міф. Він зачіпає питання, як бути українцем і одночасно європейцем. Як бути європейською літературою, але, щоб було видно, що це українська література? Він говорить, що національне – це не прямі висловлювання, показовість та зовнішні ознаки, навпаки – це внутрішнє відчуття. Це наче здатність і уміння бачити світ особливо, це наче скельце, яке може змінювати те, що ти бачиш перед собою.
Людина є не тільки продуктом свого часу, історичних обставин. Це також і система внутрішнього світу та набір емоцій. Це книжка про внутрішнього Антонича. Коли ми бачимо людину лише ззовні, ми не можемо її пізнати.
Ця книжка має формат дорослої книжки для дітей, чи дитячої книги для дорослих. Уся серія абеток – це спроба розповісти про важливе, не спрощуючи. «Антонич від А до Я» - це своєрідна допомога всім тим, хто захоче дізнатися, чому важливий Антонич, а також, чому важливо бачити в буденних речах гармонію. Антонича добре знають у мистецтвознавчих колах. Тому була створена ця книжка, щоб показати Антонича, як людину, та допомогти знайомству із цим автором.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно