Ця книжка сама є джазом, – Мар`яна Савка про «Кохання. Життя і смерть з Біллом Евансом»
27 травня у межах міжнародного джазового фестивалю Leopolis Jazz Fest відбулася презентація книги американської письменниці Лорі Верхомин «Кохання. Життя і смерть з Біллом Евансом». Книга спогадів, яка щойно вийшла друком у «Видавництві Старого Лева», розповідає про останні 18 місяців життя і смерті талановитого американського джазового піаніста з українським корінням Білла Еванса. У розмові взяли участь: головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар'яна Савка та арт-директор фестивалю Leopolis Jazz Fest Олексій Коган. Якщо ви пропустили подію – пропонуємо кілька яскравих моментів із розмови.
Олексій Коган про ідею перекладу книги українською
Коли я поспілкувався з «Видавництвом Старого Лева, то зрозумів, що люди налаштовані робити книжку. Я навіть боявся думати про те, щоб попросити зробити переклад Віктора Морозова, мого старого приятеля, музиканта, перфектного перекладача. Бо можна знати англійську мову дуже добре, але не знати музику. А для цієї книги – це дві важливі речі. Але коли я запропонував Віктору перекласти її, то навіть по телефону відчув, як у нього загорілися очі. І мені не віриться, що ми це зробили.
Мар'яна Савка про роботу над книгою
Ми вдячні, що Олексій прийшов саме до нас з ідеєю видати книгу, яка ще не була перекладена українською. Ми зрозуміли, що мусимо це видавати не тому, що повинні, а тому, що нам так хочеться. Ми не тільки люди одного культурного середовища, ми так само любимо джаз та якісну літературу. У видавництві останнім часом з'явилось більше книжок, де на перетині є багато музики і багато літератури, зокрема трилогія Кетіля Бйорнстада.
А Лорі Верхомин виявилась по-своєму геніальною, тому що настільки красиво зробила такий мемуарний текст, втілила в нього свої тодішні щоденникові записи, була настільки відвертою, гранично чесною і при цьому дуже літературно віртуозною. Вона дружить зі словом. І ця книжка справді не тільки про Біллі Еванса, який є кумиром джазової спільноти. Ця книжка сама є джазом. Вона сподобається всім, хто любить джаз та Біллі Еванса. Ця книжка також про велику втрату та про велике кохання, і, можливо, це кохання та втрата так близько поруч, що вони надають цим людям ще більшої виразності та яскравості. І нагадують, що у кожного свій час. Хтось стимулює свій фінал життя, хтось навпаки намагається витягнути з життя якомога більше. Але коли згасає цей людський шлях, ти лише після смерті людини розумієш, ким вона була і наскільки яскравий та глибокий слід вона залишала в наших душах.
Олексій Коган про творчість Білла Еванса
Я навіть не знаю, коли сталося моє знайомство з творчістю Біллі Еванса. Просто мій дядько, який підсадив мене на джаз, порадив його послухати. Коли хтось розповідає міфи про мою величезну музичну колекцію, я завжди наголошую, що маю вдома не колекцію, а музичні інструменти (я працюю на радіо 33 роки), а ось колекція у мене тільки одна – диски Білла Еванса. Я маю все, що дотепер створено: піратські, офіційні, студійні альбоми, концертні альбоми, при чому багато з них вийшло після його смерті, можливо, не так якісно зроблених з технічної точки зору. Але я завжди слухаю не якість запису, а якість музики. А вона була у нього завжди перфектна. Можливо тому, що він багато пережив. Можливо тому, що він був, як ми кажемо, «хворий на голову». Можливо тому, що у його житті були величезні втрати, зокрема самогубство його брата, якого він дуже любив, який теж страждав від ментальних розладів. Можливо тому, що в армії він служив у комендантській роті, яка охороняла якихось із страшних злочинців. Це теж вплинуло на його світогляд. Він любив дивитися диснеївські мультики – це мені розповідали люди, які з ним працювали, Едді Ґомес, Марк Джонсон. Він себе вбивав. Він був страшним наркоманом. При чому, коли Лорі вперше з'явилась в його нью-йоркській квартирі, вона зазначила, що, крім попільнички з недопалками, в кімнаті був повний порядок: дуже гарні книжки, платівки, рояль. Я ніколи не забуду, як мені розповідав Едді Ґомес, що Еванс був дуже тихою і сором'язливою людиною. Він дуже любив дивитися кінні перегони, причому не за гроші.
Олексій Коган про знайомство з книжкою
Із цією книжкою нічого випадкового не буває. Мій двоюрідний брат живе у Сполучених Штатах вже 30 років. Колись я підсадив його на джазову музику. Коли він приїхав до США, то був у дуже скрутній ситуації і казав, що знаходиться у бездонній діжці з лайном. Але за 6 років він став на ноги і подзвонив мені та сказав, що час віддавати борги, і запитав, чого я хочу. Так я почав отримувати книжки, журнали. І коли з'явилась ця книжка, він їхав до Києва. Я сказав, що дуже хочу цю книжку. Я працював на українському радіо «Промінь» і транслював 92 альбоми Білла Еванса, у мене був цикл програм «Четвер з Біллом Евансом». І брат написав Лорі листа: мовляв, моєму брату буде дуже приємно, якщо ви підпишете книжку, він великий шанувальник Білла Еванса.
Він приїздить до Києва, дає книгу, я відкриваю її, а там лист від Лорі. Вона підписала книгу, бо вся її родина звідси: «My дідо from Boryslav, my баба from Drohobych». Мама Білла Еванса, до речі, теж русинка, її дівоче прізвище – Марія Сорока. Я написав Лорі у фейсбуці, подякував за книгу, а вона блискавично відповіла мені, щоб я був амбасадором книги в Україні.
Мар'яна Савка про відвертість Лорі Верхомин та книги
Коли починаєш читати цю книжку, то розумієш, що насамперед вона про Лорі. Книга розповідає, якою вона була в той час, що було з нею, з її усвідомленням, її бажаннями, з її тілом, з її свободою, яка виривалася, як тільки могла. В якісь моменти вона починає писати про ідентичність, про те, що вона – українка, але народжена там, і вона уже не розуміє цієї мови.
Це було відчайдушне кохання. Вона майже від початку розуміла, що втратить його. Рівень відвертості цієї книжка вражає. У Лорі теж були серйозні експерименти з наркотиками, вона дуже відверто про це пише. Щоб написати так про себе, відкриваючи повністю свою душу, треба мати величезну внутрішню свободу, бути просто сміливою людиною. Ця книга – данина їхньому коханню. Лорі мусила це зробити, це був акт такої жертовності.
Олексій Коган про приїзд Лорі Верхомин в Україну
Ми планували її приїзд на минулорічний фестиваль. Ми навіть знайшли будинок, де народилася її бабуся в Бориславі, щоправда його вже немає. А от будинок, де народився її дід, існує. Лорі дуже хотіла приїхати і на фестиваль, і побувати там. Її дід емігрував в Америку у 1902 році, і коли вони проходили контроль в еміграційні службі, прикордонних сказав: «Ні, щось ваше прізвище немилозвучне (її прізвище було Верхома), давайте будете Верхомин». Так вони стали Верхомин. Зараз у Лорі є чоловік, троє дітей, але коли відкриваєш її сторінку у фейсбуці, то там написано «Лорі Верхомин. У стосунках з Біллом Евансом».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно