«Ця книга для людей, які хочуть повернути дитину в собі», – Марія Титаренко про книгу «Комунікація від нуля. Есеї для Мані»
Що таке комунікація та чи можливо спілкуватись і розуміти одне одного, коли певні канали комунікації не працюють? Як обирався жанр книги? Звідки з’явилась назва «Комунікація від нуля» та яку роль у цьому відіграла донька авторки – маленька Маня? Про все це та багато іншого розповіла авторка Марія Титаренко під час презентації своєї книги «Комунікація від нуля. Есеї для Мані», що відбулася 23 жовтня у Львові. Модерувала розмову Юлія Джугастрянська. Пропонуємо вам кілька цікавих думок авторки та практичних кейсів з воркшопу-презентації.
Про вибір жанру книги
Про вибір жанру книги
Чому саме есеїстика? Чесно, не знаю.
Ціна у Спільноті Старого Лева
80 грн
80 грн
Про назву книги та комунікацію до нуля
«Комунікація від нуля» – ця назва прийшла одразу. Спочатку був написаний перший есей про століття моєї Мані, який творився на конкурс есеїстики. Написала його дуже швидко, але кінцівку переробляла тиждень-два. Я перемогла у конкурсі. Через роки два я побачила оголошення про літературну резиденцію, на яку можна подаватись з якимись проектами книжок. І подумала: а якщо написати книгу таких есеїв. І тоді як назву книги я одразу подала «Комунікацію від нуля». Я б говорила про комунікація від нуля чи навіть до нуля (мається на увазі віку) – тому, що ми комунікуємо з дитиною ще до її народження. Коли дитина народжується – ти до неї говориш, але слів вона не розуміє. Вона інтонаційно відчитує твій меседж, тому що за дев’ять місяців вивчила всі твої інтонації, всі твої тембри і настрої.
Про цільову аудиторію книги
Я писала так, як, мені здавалося, буде найбільш промовисто для моєї Мані, коли вона виросте. Очевидно, що цільова аудиторія книги – студенти, мами і татусі, всі, хто любить комунікувати, медійники і просто люди, які хочуть повернути дитину в собі.
Про комунікацію з Манею
Моя Маня постійно мене зупиняє. Діти вимикають автоматизм мислення, до якого ми всі так звикли. У Бертольда Брехта є відомий метод відчуження. Він у своїх п’єсах намагався відчужити предмет від себе, щоб замислити про нього аудиторію. І по суті, моя Маня мене відчужує. Вона переінакшує предмет і кличе подивитись на нього із зовсім іншого боку, наприклад, як це було з білясніжниками. Білясніжники, каже вона, це – підсніжники, бо й справді під снігом їх ніхто не бачить, а біля снігу їх видно.
Також під час презентації присутні мали можливість повправлятись у спілкуванні одне з одним без слів. Ця вправа дуже вдало підходила до теми комунікації від нуля і вчила присутніх, коли деякі канали комунікації відключені. Вихід – за допомогою тактильної мови, адже нею можна порозумітися без слів, вух та очей. А ще присутні ділились своїми «словами-реп’яшками», тобто тими виразами, якими ми часто зловживаємо у своєму спілкуванні.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно