«У світлі світляків. Там, де тиша» – заключна частина трилогії «У світлі світляків» авторства Ольги Войтенко. Нещодавно авторка презентувала її на інстаграм-сторінці Старого Лева у товаристві модераторки Олі Русіної. Гості поговорили про дорослішання героїв та читачів, ґаджети, світло й темряву, підліткову літературу та творчі плани. Ми зібрали для вас кілька уривків із розмови.

Про роботу над трилогією «У світлі світляків»

Склалась така ситуація, що я почала писати цю історію про одне, а закінчила про інше. Поки пишеться трилогія, проходить багато часу, ти постійно думаєш над однією темою, ти переосмислюєш її, ростеш. Щось тобі підказують герої, і виходить, що навіть контекст світу, в якому я починала писати, зовсім відмінний від того, в якому я закінчила писати. Світ зараз інший, він змінився.

 

Про дорослішання героїв

Мої герої ростуть, як і читачі. Я початково думала про те, що герої зайдуть в історію одні і такими ж залишаться. Але це історія про дорослішання, і вони дорослішають. Я розуміла, що не можу лишити їх такими, якими вони є на початку розповіді. І тому атмосфера книги змінюється так, як змінюються герої книги: вони ростуть, починають розуміти певні речі, і тому сама книжка та історія стає більш дорослою. На початку ця книжка була для дітей, а далі вона стала книгою для «дорослих» дітей, які шукають себе та своє місце в житті.

 

Про романтичні історії в книгах для підлітків

Я насправді не хотіла проговорити по це так. Я не настільки сфокусована на темі кохання, як люблять робити в книжках. Для мене все зрозуміло, і між героями все зрозуміле. Я намагалась не виходити на це прямо і говорити опосередковано. І мені це подобається. Бо щойно я заходила в якісь романтичні сцени – вони мені не подобалися, мені здавалось, що вони випадають. Спочатку ми розуміємо, що між Тімом і Євою-Лізою дружба, але ці почуття, ці стосунки ростуть. Там немає крапки у цих стосунках, вони змінюються і, можливо, розквітнуть колись.

 

Про фідбек від читачів

Кожен читає книжки про щось своє і знаходить там щось своє. Іноді навіть знаходить те, чого ти як автор не закладав, і в той же час не знаходить те, що ти поклав на видному місці. Інколи після відгуків читачів ти для себе відкриваєш такі речі, про які навіть не думав, а людина їх там відчитала. І це дуже круто. Книжки ж пишуться підсвідомо, потоком, у мене немає схеми – я йду за героями, і тому там багато підсвідомих речей.