8 жовтня у Львові стартував фестиваль Coffee, Books & Vintage, і розпочався він із неймовірно цікавої та важливої розмови представників книговидавничої галузі. У панельній дискусії “Книговидавничий ринок в Україні. Відверто про проблеми, загрози і перспективи”, яку модерувала Мар’яна Савка, вживу та за допомогою Zoom взяли участь керівники великих українських видавництв Іван Малкович (“Абабагаламага”), Олександр Красовицький (“Фоліо”), Владислав Кириченко (“Наш Формат”), Віктор Круглов (“Ранок”), Юлія Орлова (“Vivat”), Ярослав Маринович (“КМ-Букс”), директорка Українського інституту книги Олександра Коваль та президент “Української асоціації книговидавців та розповсюджувачів” Олександр Афонін.
Повний відеозапис розмови про ситуацію на книжковому ринку, проблеми і шляхи їхнього вирішення, а також перспективи розвитку ви можете переглянути на Facebook-сторінці “Видавництва Старого Лева”. А деякі основні тези з обговорення пропонуємо вам почитати просто зараз.
ПРО ТЕМУ ДИСКУСІЇ
Мар’яна Савка: "Кожна така дискусія — це можливість ще раз зустріти один одного і обговорити справи, які хвилюють усіх нас. Дуже хотілося зібрати сьогодні професійну спільноту для розмови про ситуацію на книжковому ринку. Що нас найбільше хвилює, які в нас больові точки, яким може бути наше консолідоване бачення виходу з ситуації? Щоб випрацювати стратегію, яка була б для нас усіх позитивною і працювала на те, щоб книжковий ринок розвивався, найважливішим є порозуміння. Багато років я бачу неможливість цього порозуміння. На нашому книжковому ринку часто є брак довіри. [...] Хочеться вірити в те, що спільними зусиллями і прийняттям певних спільних рішень ми зможемо донести важливі думки до ключових осіб (зокрема держави) і змінити ситуацію зсередини".
ПРО ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ РИНКУ
Олександр Красовицький: "Я розпочав би з окреслення головних проблем. Їх є три, і всі пов’язані з державою: дві заборонні та одна грошова.
Почнімо із заборонної. У світі майже всі книжкові ринки є монопольними. До прикладу, існує 17 різних іспаномовних ринків, а також 6 постюгославських ринків, які один від одного зачинені кордоном. Але є два виключення. Перше — німецькомовний ринок, бо видавці Австрії, Німеччини і Швейцарії домовились про спільний ринок. Друге виключення — це пострадянські країни, у яких Росія фактично створила монополію на російську мову і експортує книжки до інших країн.
Фактично вся частина ринку, яку займають російські видавці у нас — друкуючи, постачаючи через кордони, впливаючи через електронний ринок — це втрачена частина українського ринку.
Друга проблема — це піратство (електронне і паперове). Ми не знаємо повністю обсяг електронного піратства, але завдяки деяким дослідженням розуміємо, що це приблизно 97-98% скачаних текстів. Дитячі і кольорові книжки піратити немає сенсу, але дорослі художні книжки піратяться в кількості у десяток-півтора більше разів, ніж продається паперових текстів.
Третя проблема ринку пов’язана з бібліотеками. Ми розуміємо, що у нас не така багато країна, але зазвичай в бідних країнах держава якраз каже, що бібліотеки існують для тих людей, хто не заробляє достатньо, аби купувати книжки. І такі країни в першу чергу витрачають гроші на бібліотеки. А в Україні у найкращі часи в бібліотеки йде 1,5% книжок з ринку. Зараз ми маємо бібліотеки, де 70% фондів — радянські. Але ці книжки не беруть читачі. Вони просто займають місце, щоб можна було казати, що в країні є 15 тисяч бібліотек і багато книжок. Так, книжок багато, але попиту на них немає".
ПРО БІБЛІОТЕКИ
Олександра Коваль: "Сподіваюся, що всі присутні знають про розроблену Українським інститутом книги разом з багатьма із вас стратегію розвитку читання, в якій і бібліотеки займають дуже важливе місце. Відома також моя багаторічна боротьба за те, щоби бібліотеки поповнювалися новими книжками. Коли я працювала в громадському секторі, то думала, що це можна зробити легко й швидко, але опинившись всередині і представляючи державу, я розумію, що все це не так просто, тому що навіть коли є добрі наміри, для їхньої реалізації потрібно внести дуже багато змін у різну нормативну документацію.
Та найперше, що слід змінити — це ставлення у владі до того, чим є бібліотеки і для чого вони потрібні. Цього розуміння немає, тому що владними коридорами гуляють міфи про те, що бібліотеки — це щось давно застаріле й відмерле, і що туди ніхто не ходить. А щодо закупівель, які здійснює УІК, то поширюються чутки про те, що це просто спосіб для видавців позбутися тих книжок, які роками лежать на складах. Тож найважливіше, що я би вас просила — якомога активніше підтримувати роботи УІК по закупівлях. Якщо маєте контакти місцевих бібліотек, то заохочуйте їх писати у своїх соцмережах і в листах до Міністерства фінансів, до президента і депутатів про те, якими важливими є закупівлі книжок через державний бюджет".
ПРО ЗМЕНШЕННЯ РИНКУ
Олександр Афонін: "Що стосується даних Книжкової палати, то як кажуть класики: “Якщо похибка із року в рік повторюється, то вона стає реальною статистикою”. Звичайно, є певна похибка в цифрах, які дає Книжкова палата, але вона показує тенденцію і демонструє, що відбувається. Частина видань не надходить з вини самих видавців, які забувають чи не хочуть давати книжки або не вказують реальні тиражі. Але цей відсоток не такий великий, щоб можна було казати, що статистика Книжкової палати не відповідає дійсності. Вона справді відображає реальність.
Галузь безперечно хвора і потребує кисню. Тобто фінансових надходжень. Є кілька джерел надходження цього кисню. Фінансова подушка — це доходи від реалізації книжкової продукції на ринку, які підтримують на плаву і дають можливість виконувати певні функції, щоб нарощувати виробництво. Друге джерело — це державна опосередкована допомога. Третє джерело — це кредити. Сьогодні жоден європейський видавець не живе виключно за рахунок обігових коштів. Нарощує свої обороти та виробництво за рахунок кредитних ресурсів під 1%, 2% чи максимум 4%".
ПРО ЦІНИ НА КНИГИ І ПРОБЛЕМУ ВИДАВЦІВ
Юлія Орлова: "Я підрахувала, що в 2020 році середня ціна книжки була 180 гривень, а зараз повинна була б бути на рівні 240-260 гривень. Тут постає питання, чи витримає читач такі ціни. Все ж таки український читач дуже чутливий у цьому плані. Я досліджувала зміни розцінок на переклади, редагування тощо і можу сказати, що витрати видавців зростають. То скільки ж повинна коштувати книжка? Ціна на папір також зростає, і ми всі це стаємо. Те, що ми зараз робимо — зменшення цін на книги — ми робимо вимушено, за рахунок власної рентабельності. Рентабельність нашого видавництва також зменшилась, але це замкнуте коло, бо якщо продовжувати її зменшувати, то згодом ми не зможемо платити зарплатню співробітниками, і вони звільнятимуться. Існують дані, що приблизно 48 видавництв минулого року перестали існувати. Я переймаюсь цим питанням і бачу, що зараз допомога видавництвам дуже потрібна".
ПРО ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ
Віктор Круглов: "Що є основними причинами занепаду нашого книговидавництва? Відсутня інфраструктура і відсутнє розуміння владою та суспільством важливості читання. Під інфраструктурою я маю на увазі книгарні, видавництва, бібліотеки. [...]
Щодо книгарень, то я б не дивився на комунальну власність. Вже прописаною є така ідея, щоб компенсувати книгарям частину оренди від відсотку продажу української книжки. Таким чином ми і підтримуємо українську книжку, і боремося з піратством, тому що книгарня буде продавати офіційні видання. У цей же спосіб допомагаємо також видавництвам.
Що робити з проблемою бібліотек? Можна звернути увагу на досвід інших країн про обов’язковий примірник. Наприклад, у Нідерландах закуповують обов’язкові примірники нових книжок на всі — чи на більшу частину — бібліотек, які є в громадах.
А сприяти видавництвам можна за допомогою пільги на податок з прибутку. Колись така пільга вже була, і вона дозволила врятувати книговидавничу галузь в Україні.
А щодо обізнаності суспільства, то якщо коротко, треба дуже швидко вводити в дію стратегію розвитку і промоцію читання".
ПРО ПРОБЛЕМИ МЕРЕЖ КНИГАРЕНЬ
Ярослав Маринович: "Насправді глобальних збитків у нас немає, якщо брати дані за цей та минулий рік. Але в минулому році ми отримали підтримку від УКФ, яка дозволила покрити накопичені збитки.Та проблема не в збитках, які можуть статися чи не статися, коли мережа працює. Проблема в тому, що за останні півтора роки мережа не працювала протягом 5 місяців. За цей час 30% орендної плати повинні бути сплачені. Якщо 5 місяців мережа не працює, а 30% ти платиш, то саме це і формує збитки, які призводять до дефіциту коштів. Якщо минулого року ми отримали від УКФ кошти, то цього року програма вже закрита.
Зараз ми прийняли рішення, що ті книгарні, які входять у зону збитковості, будуть зачинятися. За останній рік ми відкрили 2 книгарні, а зачинити півтори. Що буде наступного року — це ще потрібно вирішити. Але багато оптимізму я зараз не бачу".
ПРО СИТУАЦІЮ З ДИСТРИБ’ЮТОРАМИ
Владислав Кириченко: "Я хочу поговорити про бізнес-складову нашої справи. Адже попри місійність книговидання і важливість книжки, все це також є бізнесом. І в цьому контексті маємо проблеми з інтернет-дистриб'юторами. [..] Видавець робить книжку, купує права, перекладає, утримує офіс, рекламує. А тоді віддає левову частку продукції дистриб’ютору, залишаючи собі малу частину, а вони потім кожну третю книжку дають безкоштовно і вбивають інтернет-магазин видавця. [...] Через онлайн-дистриб'юторів видавці за минулий рік роздали грошей майже вдвічі більше, аніж держава дала самим видавцям. Для чого давати видавцям гроші, якщо вони надрукують за них багато книжок, а потім частину роздадуть безкоштовно? Я вважаю, що видавці теж винні у ситуації, яка склалася".
ПРО ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ
Іван Малкович: "Коли я починав видавати перші книги, 30 років тому, то в Києві було 7 або 9 книгарень. У нас не було де продавати книжки. Коли я думаю про це і заходжу в книгарні тепер, то бачу розквіт українського книговидання. Всі ніші заповнені. Книжки з економіки, інженерії, медичні видання — це ті книги, які ми купували колись в російських перекладах, а зараз усе це видається в нас. У книговиданні зараз є багато позитивних тенденцій.
А якщо говорити про ціни, то в світі не існує жодного товару з такою диспропорцією ціни, як книжки. Якщо, до прикладу, автомобіль у нас дорожчий, ніж за кордоном, то книга — дешевша. І це єдиний такий товар. Ми не можемо багато нарікати, а тим паче у Львові, де взагалі українські видавці повинні були б встановити пам’ятник львівському читачеві. Протягом двох десятиліть львівські читачі завжди підтримували видавців під час “Форуму видавців”. Інколи виручених на фестивалі коштів малим видавництвам вистачало на кілька місяців чи навіть пів року своєї діяльності!
Тож попри всі наші проблеми, хочеться звернути увагу також на позитив у книговидавничій справі в Україні. Хоча проблеми є, і їх безперечно треба обговорювати і вирішувати разом".
ПРО ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ
Мар’яна Савка: "Ми говоримо на такі теми, бо нам справді важливо, щоби між видавцями існував квотум довіри. Ми повинні лобіювати свої інтереси, але мусимо залучати до цього якомога ширшу громадськість. Адже саме для громадськості ми й працюємо. Для реальних людей, які вболівають за нас і підтримують нас".
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно