Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Читати, гризти, роздивлятися: різноманітний внутрішній світ книжок-картонок
Книжки-картонки – це те, що допомагає зрозуміти дітям, у яких категоріях треба сприймати світ. І якщо кольори й цифри – прозорі й очевидні категорії, то обов’язкові окуляри на носі в читача чи місто як неодмінний лабіринт – не такі очевидні силуети, які, однак, кочують від книжки до книжки, перетворюючись на дуже конкретну інформацію. Вони повідомляють: «Ага! Місто – це хаотичний простір із купою цікавинок і небезпек, де треба бути обачними, а людина в окулярах обов’язково дуже начитана». Принаймні до цього маленьких читачів готують картонки.
 
Тетяна Петренко, Букмоль
 
Простір міста
 
Традиційно в дитячих картонках повно тварин, рослин і природних ландшафтів, хоча велика кількість дітей мешкає в містах, які є для них природнішим середовищем існування зі своєю міською флорою й фауною у подобі машин та інших механізмів. Найкраще це середовище розглянуто у віммельбухах, які подають місто хаотичним простором і лабіринтом, у якому можна зустріти безліч різних цікавинок.
 
Найбільше картонних віммельбухів зараз у видавництва «Артбукс»: «На будівництві», «Великий віммельбух Аеропорт», «Великий авто віммельбух». Дещо відмінний міський лабіринт – це «Мій віммельдім», який подає зріз кількаповерхового будинку, за стінами якого є і крамниці, і квартири, і кабінет стоматолога, і бібліотека і безліч інших кімнат.
 
Що цікаво у міських віммельбухах, так це те, що вони приховано готують до типових міських небезпек. У лабіринті вулиць завжди треба не лише щось знайти, а й чогось уникнути. Тож хаотичний та еклектичний простір міста виступає не тільки складним і дивовижним, а й таким, у якому треба бути обачним, оскільки на дорогах повно машин, на вулицях неодмінно є злодії, а знайти потрібні об’єкти там буває ой як не просто (із чим зіштовхується дівчинка, яка хоче в туалет у віммельбусі «На будівництві»). До того ж у великому місті, як і на сторінках віммельбухів, дуже просто загубитися.
 
Простір природи
 
Якщо місто – швидкий хаотичний лабіринт, то простір природи – це територія неквапливості й споглядання. Лейтмотивом картонки Оксани Лущевської «З равликом на прогулянці» стає це саме ця повільність. Насточка виходить з равликом на прогулянку, отже, її темп сповільняється до равликового, і це дає дівчинці змогу помічати все навкруги. А помічати є що. Це медитативно-синестезійна книжка, у якій добре промальовано шелестіння вітру, в яке треба вслухатись, та інші маленькі приємності природи. До речі, це також книжка про пори року, оскільки виходити з равликом на прогулянку навесні треба саме тому, що поки погуляєш і роздивляєшся світ разом із ним, уже настає осінь.
 
Інша цьогорічна новинка – «Пташина колискова» – показує на кожній сторінці пташку, її назву і те, як вона говорить (цвірінь-цвірінь горобця, тіть-тілі щиглика). Це теж дуже медитативна книжка, де звуки пташок звучать, як мантри, а на кожній сторінці колір тла все «згасає» й наближається до нічного темно-синього, заколисуючи читачів чи слухачів книжки. Пташки зображені у процесі засинання, а текст книжки подає цікавий синонімічний ряд слів на позначення засинання: стуляти вічі, куняти, клювати носом.
 
Віммельбухи про світ природи мають значну відмінність від віммельбухів про місто. Це теж лабіринт із нагромадженням деталей, але якщо з лабіринту міста треба вибиратись, то лабіринт природи треба неквапно розглядати. ВСЛівський «Рік у лісі» неабияк відрізняється від «Року у місті». Люди, які тут вибралися до лісу – повільні, застиглі, трошки незграбні. Це дитина, яка не помітила їжака, мама із сином, які застигли, бо заздалегідь не зауважила ведмедя, що ховався за деревом, або діти, що щось роздивляються. У книзі «Рік у місті» значно більше динаміки, значно більше постатей у русі. Натомість рух у лісі – це сповільнене фільмування, що закликає помітити все те, що ми зазвичай не помічаємо у просторі природи.
 
 
Кольори
 
«Кольорові речі» від Аґрафки нагадують дитячу гру із сортування предметів за кольором. На одній сторінці розгортки «Кольорових речей» показано колір, а на іншій – силуети різних предметів, забарвлені у нього, хоча поза сторінками видання вони належать до різних відтінків. Це важливий момент, оскільки в дитячій свідомості різні відтінки ще не мають очевидної приналежності до основного кольору. Нагідки, гарбуз і абрикос мають дещо відмінний колір, але в сукупності їх всі можна зарахувати до помаранчевого. Тож тут, як й у грі, де дитина розкладає різні предмети за кольором, можна порівнювати й вчиться зараховувати блакитний до відтінків синього чи різні варіанти помаранчевого до основного кольору.
 
 
«Книга кольорів» з ілюстраціями Марічки Рубан зроблена в діаметрально протилежній манері. Це наївно-імпресіоністичні яскраві плями кольорів. Якщо у книзі Аґрафки силуети були зроблені конкретним кольором, а їхній реальний відтінок треба додумувати, то тут представлено саме різноманіття відтінків: темніший червоний полуниці, світліший у кавуна, блакитний відтінок білих предметів тощо. «Книга кольорів» – не лише яскрава й приваблива кольорова палітра різних відтінків, а й білінгва, яка навчить двома мовами, як усі ці речі називаються (а речей на одну сторінку в ній вміщується ой як немало).
 
Цифри
 
Є три цікавих українських пропозиції, за якими можна вивчити цифри. Перший варіант – це «Лічилка» Аґрафки, яка поєднує і простенький віршик, і сюжет – прогулянку в лісів, і досить чіткі предмети, зроблені в кількох контрастних кольорах, які, власне, і треба рахувати. Другий варіант – «Смачна лічба» з ілюстраціями Марічки Рубан. Що добре, книжка навчить узгодженню числівників з іменниками (4 артишокИ), чого бракує, то це віршиків чи сюжету, які супроводжували б лічбу. Третій варіант – це видання «Веселі цифри» із серії «Сторінки-цікавинки» від «Школи», які пропонують вивчення цифр у супроводі як віршиків, так і можливості смикати й крутити різні елементи картонки.
 
І не треба забувати про ще одну книжку, яка посідає топове місце на сайті Goodreads  серед книжок для навчання рахуванню. Це «Дуже голодна гусениця», адже їжа на шляху гусениці постійно збільшується на один продукт, що дає змогу починати вчитися рахувати із цим популярним персонажем.
 
Білінгви
 
Багато батьків з раннього віку вчить із дітьми базову англійську лексику. Для цієї мети є три хороших серії картонок-білінгв із найпростішими словами. Перших дві – це картонки із зображенням фетрових тварин від Олени Забари у ВСЛ та інша серія різноманітних мешканців тваринного світу, «Збери веселку» Катерини Таберко від Артбукс. Третя серія – це вже дві книжки Романи Рубан про борсука від видавництва Артбукс. Ці книги-білінгви з чорно-білими ілюстраціями і яскравим кольоровим тлом, де борсук приміряє на себе різні професії й демонструє свої заняття на кожен із місяців року, претендують не лише на те, щоб допомогти вивчити просту лексику англійською й українською, а й на зацікавлення харизматичним героєм, про життя хочеться ще більше тематичних картонок.
 
 
Абетки
 
Дві найкращих українських картонних абетки представлені двома провідними видавцями дитячих книжок. Перша – це культова абетка від А-ба-ба-га-ла-ма-ги, друга – абетка Оксани Кротюк від ВСЛ. Видання не нові, але кращих картонних абеток український ринок ще не запропонував. Попри всі переваги обох книжок, вони дуже різні.
 
Традиційність абетки сьогодні може критикуватися, як і релігійно маркований перший віршик про ангелика, проте не варто забувати, що цій абетці вже понад 20 років.
 
Ілюстрації абетки А-ба-ба-га-ла-ма-ги закорінена в українські традиційні образи (глечики, індики у вишиванках, ангелики), абетка зроблена в підкреслено народній тематиці. Учасники картинок цієї книжки – здебільшого тварини. Традиційність абетки сьогодні може критикуватися, як і релігійно маркований перший віршик про ангелика, проте не варто забувати, що цій абетці вже понад 20 років. Цікаво, як автори цієї книжки вчинили із літерою «Ф». Адже у книзі А-ба-ба-га-ла-ма-ги літера «Ф» і на рівні слів у віршику, і на рівні картинки найбільше вибивається зі стилістики видання. Річ у тім, що слов’янські мови майже не мають питомих слів із цим звуком. У книзі літера представлена екзотичним ім’ям Фабіан, фортепіано та фраком, а також одним із двох зображень людини, а не тварини великим планом (причому людини дорослої й далекої від народного вбрання й антуражу). Тож чужа фонема має у книзі цілком чужий вигляд.
 
 
Абетка Оксани Кротюк сучасніша. У ній порівну зображень тварин і людей, часто з’являється пара різностатевих дітей, на яких ніяк не накладаються гендерні стереотипи. Хоча якщо прискіпуватись, то одна традиційна «господиня» в картонці таки є. Можна звернути увагу на те, як книжка відбиває усталені уявлення про речі й поведінку. Скажімо, людина, яка читає, не з’являється без обов’язкового атрибута – окулярів (хоча не всі завзяті читачі мають проблеми із зором). Так само людина з рюкзаком і в кросівках обов’язково вертається з мандрівки (сумнівне твердження, коли в моді кросівки під сукню). Тож цікаво спостерігати, як ці книжки стають відбитком духу часу з його нормами та трендами (а світ у цих двох абетках дуже різний). І можемо сподіватися на появу нової абетки-картонки, яка відіб’є сучасніші образи й силуети світу.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage