Читачами стають змалечку
Які книжки рекомендуєте читати дітям, аби прищепити їм любов до читання?
Мар’яна Савка, головний редактор „Видавництва Старого Лева”
Серед усіх наших авторів – славні англійці Джеремі Стронґ та Іан Вайброу, книги яких уже себе зарекомендували як лонгселери.
Вони, мабуть, найбільше заслуговують на звання тих, хто прищеплює дітям любов до книжки. Навіть тим, хто активно не любить читати. Але не можна обмежувати свій читацький горизонт двома авторами, адже український автор Сергій Гридін, автор невеликого книжкового серіалу про комп'ютерного віруса Федька, також легко привчає дітей до цікавого читання.
Малюкам, які беруться за книжку, варто порадити "Зварю тобі борщику" Зірки Мензатюк – чудові короткі казки про українські страви, які дуже подобаються дітям. А тим, хто береться самостійно читати, рекомендую книгу Тараса Прохаська та Мар'яни Прохасько "Хто зробить сніг". І не варто забувати про класику – книги про мумі-тролів, які втягують читача у свій світ, в якому так затишно і вільно.
Олександра Коваль, президент ГО “Форум видавців”
У мене нема універсального рецепта щодо вибору книжок для дітей. Малюки починають читати не самі: спочатку їм читають улюблені цьоці – вуйки. Якщо книжки дітям подобаються, вони їх люблять. Читати самі починають дещо пізніше (якщо цьоці – вуйки прищепили їм любов до книжок).
Тому раджу батькам банальне: просто прийти в книгарню з дитиною, і нехай вона
обере сама собі книжку. Це перевірена практика в усіх країнах світу.
Андрій Худо, ресторатор
Однозначно! Я вважаю, що найкраще для цього підходять книги “Видавництва Старого Лева”. Воно друкує твори з правильною системою цінностей. Це саме ті книги, які треба читати дітям. Уся бібліотека “Старого Лева” є у мене вдома.
Також треба читати дітям багато розвиваючої літератури, показати, що вона не нудна. Це непросто, бо зараз книги дуже конкурують із айпадами, до яких діти “прилипають” і від яких їх важко відірвати. Тому треба знаходити щось захопливе, аби і розвивати дитину, і зацікавлювати її.
З останніх книг, які я читав із донькою, особливо запам’ятав “Карти” “Видавництва Старого Лева”. Я їй пояснював, що Крим – це Україна, і там є найдовша тролейбусна лінія у світі. Таких цікавих фактів є багато! Треба, щоби діти про них дізнавались.
Оксана Думанська, письменниця
Дітям треба читати те, що їм подобається, але в жодному разі не змушувати, бо це викликатиме спротив. Вибір книги – справа індивідуальна: комусь до вподоби казки, хтось полюбляє оповідання, а дехто – енциклопедії про давні часи чи динозаврів.
Читати дітям варто якомога раніше, адже малеча прислуховується до голосу, інтонації, а це також той емоційний зв’язок, який формується з батьком-матір’ю.
Своїм доням мої сини почали читати приблизно з тримісячного віку… Не знаю, чи читатимуть вони, коли підуть до школи, але зараз зацікавлення є: у Єви – до різних чудасій, у Меланії – до тваринок…
Із сучасних дитячих прозаїків дітям гарно пише Сашко Дерманський, а з поетів – Григорій Фалькович і Катерина Міхаліцина. Усі вони мають прекрасне почуття гумору, а діти люблять сміятися. А ось повчання в дитячих книгах вкрай небажане – треба, щоби воно було приховане за вчинками, діалогами героїв тощо, аби дитина сама дійшла висновку про добро і зло. Ось, наприклад, є гарна сучасна казка про Беллу-балерину: собака породи басет стала танцівницею (а басети – коротконогі й непластичні). Але Белла проявила наполегливість і стала зіркою. Дівчаткам, невпевненим у собі, це буде як “швидка допомога”.
Отож, аби діти читали, потрібно, щоби вони бачили книгу в руках мами чи тата. Бо коли мама занурена в “Караван історій” чи не відводить очей від “Неймовірної правди про зірок”, що лишається дитині?
Катерина Кіт-Садова, дружина міського голови Львова
Наші діти люблять пригодницькі книги, фентезі, “Хроніки Нарнії” читають, “Ерагон”, Жуль Верна люблять, Марка Твена.
У нас є план (необхідна література для школи), і ми з того списку вже читаємо книжки. Іван, наприклад, читає “Тараса Бульбу” Гоголя. Спершу він “вурдився”, казав, що нецікаво, а все ж читав далі – і пішло.
Я не думаю, що все має бути відразу цікавим, захопливим. Буває, ми своїх дітей готуємо, як ляльок якихось: не до життя, а ніби до голлівудського фільму, де все гарно, красиво. А життя різним буває. Його сприймати треба таким, яким воно є. Інколи необхідно робити те, що не дуже подобається, але нам треба це робити. Мені, до прикладу, не завжди подобається мити посуд, але намагаюсь отримувати від цього задоволення. Так і наші діти. Я так їх вчу.
У нас є план (необхідна література для школи), і ми з того списку вже читаємо книжки. Іван, наприклад, читає “Тараса Бульбу” Гоголя. Спершу він “вурдився”, казав, що нецікаво, а все ж читав далі – і пішло.
Я не думаю, що все має бути відразу цікавим, захопливим. Буває, ми своїх дітей готуємо, як ляльок якихось: не до життя, а ніби до голлівудського фільму, де все гарно, красиво. А життя різним буває. Його сприймати треба таким, яким воно є. Інколи необхідно робити те, що не дуже подобається, але нам треба це робити. Мені, до прикладу, не завжди подобається мити посуд, але намагаюсь отримувати від цього задоволення. Так і наші діти. Я так їх вчу.
Якщо їм щось не сподобалось одразу, то раджу читати поволі, звертати увагу на те, як пише автор, як він будує сюжет, думати, що письменник мав на увазі. Недобре, я вважаю, “цукерочки”, “найсолодше” та найгарніше обирати дітям. Ясно, якщо моїм дітям подобаються хлопчачі книжки, то я їх не переконуватиму читати про макраме.
Старші ж уже в книжковому магазині роздивляються полиці. Вони люблять, щоб книжка і гарна була, і не дуже товста. Ми бачили нещодавно красиве видання “Острова скарбів”. Попри те, що книга товста (що дуже лякає моїх дітей!), вона з малюнками, тож Тадейко зголосився її читати… Іван йому сказав, що в нас вже є така, але не така красива, не з такими малюнками. Тадейко перемнувся, але йому стало цікаво прочитати “Острів скарбів”.
Ми завжди намагаємось обговорювати прочитане. Діти прочитали, а я запитую їх, у чому суть. Починають мені переказувати. “Та ні, – кажу, – суть треба!” Так вже і розмова зав’язується, привід пригадати книжку є, подумати, у чому дійсно суть. А так... Я перша мама в списку, яка нарікає на те, що мої діти мало читають.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно