Чому не варто забувати відьом?
Ґрін Саллі
30.10.2014
Частенько журналісти ставлять мені запитання, яке можна сформулювати десь так: «Отже, «Напівлихий» - це про відьом. То, виходить, відьми повертаються в сучасну культуру?»
Не певна, що журналісти справді вважають мене експертом у таких питаннях (а я таки не експерт), як не певна й того, що відьми хоч колись були рушійною силою в оповідях (звісно, крім Гаррі Поттера). Так, вони присутні в багатьох казках, але найчастіше – то другорядні поганці, які виграшно відтіняють милу принцесу та відважного принца. Проте, Анджеліна Джолі в ролі Чаклунки у свіженькому фільмі «Малефісента» (у назві вказано саме відьму (уррра!), а не Сплячу Красуню (тьху), можливо, і змінить цю тенденцію.
Як би там не було, все це змусило мене замислитися, хто ж є моїми улюбленими відьмами у фільмах та телепрограмах, і я здивувалася, як багато їх є. Ось вам кілька тих, на яких я залюбки подивилася ще раз або під інакшим кутом…
Малефісента (діснеївська версія)
Чаклунка Малефісента зі «Сплячої Красуні» 1959 р. від Волта Діснея – архетипна чорна відьма, в неї є усі атрибути – від одягу до ворони. Та, на жаль, вона не відьма, а фея. Фея! Можливо, цим пояснюється те, що її чарам бракує справжнього жаху. Чаклунка накладає смертельне прокляття на Аврору під час хрестин, але в гру вступають «добрі феї» – і смерть від уколу голки змінено на довгий сон. Тому мене вражає радше головний убір цієї чаклунки, а не її лихі чари. Та я вже казала, що навряд чи помчу в кіно дивитися на Анджеліну в цій ролі, бо просто не знаю, як можна вдосконалити диснеївську версію.
Саманта і її матір Ендора (із «Зачарованих»)
«Зачаровані» були моєю улюбленою телепередачею шістдесятих. Саманта – відьма, проте хоче жити, як нормальна людина, бо кохає свого чоловіка, Дерріна, тим часом як Ендора постійно, і марно, намагається зруйнувати щасливий шлюб своєї доньки. В дитинстві я обожнювала Саманту і боялася її матері Ендори.
Вам буде приємно дізнатися, що тепер я усвідомила свою тодішню помилку. Саманта жахлива – типова добренька біла відьма, яка симпатично морщить носика, і все стає на свої місця. А одяг її напрочуд нагадує той, що любила Долорес Амбридж (особливо у пізніших серіях). Зараз Едора мені до вподоби – така собі розчарована і трохи знуджена матір, яка хоче, щоб її донька поводилась, як справжня відьма. От такі відьми вартують того, щоб їх повертали.
Віллоу Розенберг
Мушу визнати, я небагато бачила серій «Баффі, переможниці вампірів», а коли дивилася, то Віллоу, здається, завжди читала книжку (великий том, оправлений шкірою – але ж і це книжка), а це, як на мене, не дуже відьомське заняття. Але книголюбство – хороша маска для відьми, а в тому, що Віллоу таки відьма мене переконав один мій друг, який був фанатом цього серіалу.
Якось я подумала, що, ймовірно, Віллоу – американська попередниця іще більшої книголюбки Герміони Ґренджер з Гаррі Поттера, але, здається, вони обидві з’явилися в один і той самий рік (1997 р. показали першу серію Баффі й видали Гаррі Поттера) – просто збіг чи за цим криється щось більше?
Іствікські відьми
Ну, тут нема нічого таємничого, гадаю, назва говорить про все. Фільм знято за мотивами роману Джона Апдайка. Іствікські відьми – Шер, Сьюзан Сарандон та Мішель Пфайфер – жадають сексу (так сказано в анонсі). Ні, не можу продовжувати. Це просто привід розглядати палкими очима не вельми одягнутих прекрасних жінок, і фото з якоїсь причини нагадує мені Ангелів Чарлі – на цьому досить. Сподіваюся, що такі відьми, разом із героїнями «Всі жінки відьми», не повернуться вдруге.
Равенна
А це вже ближче до теми. Равенна (думаю, ми всі вже здогадалися, що тут не обійдеться без чорних птахів) – це королева з «Білосніжки й мисливця» (її зіграла Шарліз Терон). Равенну не називають відьмою, та вона використовувала магію, намагаючись убити Білосніжку, а це поважний індикатор, хоч усі її плани й сходять нанівець. Одним із чудових елементів цього фільму є магічне дзеркало, у ньому більше душі й життя, ніж у Білосніжці та мисливцю разом узятих.
Міс Ева Ернст, Верховна Відьма Цілого Світу
Міс Ева Ернст у фільмі 1990 р. за мотивами «Відьом» Роальда Даля – саме така, якою ви уявляєте Верховну Відьму (її навіть грає Анджеліка Г’юстон), хоч у неї немає пальців на ногах, майже відсутнє волосся, а її план захоплення світу нікуди не годиться. Я могла б розповісти їй, спроба зібрати докупи всіх відьом, навіть намір зробити це, ні до чого доброго не приведе. А подивившись бодай кілька «відьомських» фільмів, вона б знала, що складні чародійські зілля завжди мають побічні ефекти. У цьому випадку, зілля, яке мало перетворити усіх англійських дітей на мишей, щоб їх, як маленьких шкідників, повбивали їхні ж батьки, випили (о диво-дивина!) самі відьми, і кухонні служки порубали цих мишей/відьом на шматки.
Мортіанна
Джеральдина МакЕван в ролі Мортіанни у фільмі «Робін Гуд – принц злодії» неперевершена. Якщо не помиляюся, у неї був вівтар, перевернуті хрести і кістки повсюди, а ще, здається, вона занадто багато начиталася про свою смерть від руки «розмальованого чоловіка» (і чого б їм просто не сказати: татуйованого?) Морґана Фрімена. Вона підступна, бридка, геть неохайна і справді трохи страшна. Хочу ще!
Міка
Міка з фільму «Ворон»(1994 р. з Брендоном Лі) не називає себе відьмою, проте, гадаю, ми всі знаємо, що вона мусила нею бути – тут і незвичне ім’я, і чорний одяг (хоч і не багато), і розмальоване тіло (дехто називає це татуюваннями), дивовижна суміш зла, краси, сексуальності й божевілля, та й чорний птах теж про щось говорить.
А Міка розумна, і її хитрість, напевно, лякає найбільше (нарешті глядачам може перехопити подих від справді розважного плану вбивства головного героя). Вона усвідомлює, що найкращий спосіб знешкодити вже мертвого (але не достатньо) Еріка Дрейвена (Брендона Лі) – це дістати ворона, що певним чином уособлює його дух. Гмммм, звучить якось надто складно, еге ж? І так, план не спрацьовує так, як мав би.
Я хотіла б, щоб такі відьми, як Міка, хоч іноді вигравали, і так, її вартує повернути, бо вона принаймні була лячною.
Джадіс, Біла Відьма
У «Леві, відьмі та шафі» (одній із улюблених книжок мого дитинства) Джадіс здобула владу над Нарнією і наслала на неї столітню зиму (мені досі цікаво, що ж вони там усі їдять: привозять харч із місць, де тепліше, чи мають величезний запас із літніх часів?..).
Та все ж Джадіс жахлива і майстерно уникає чорного. Якось так легко повірити, що вона мила (і ми співчуваємо Едмундові, що повірив її брехні); а от якби вона носила чорне, то відразу було б зрозуміло, що вона погана.
Долорес Амбридж
Ось тепер поговоримо. Звісно, я могла б не одну сторінку написати про відьом із книжок/фільмів про Гаррі Поттера, а вибирати між Долорес та Беллатрікс Лестренд – нестерпно важко. Проте Долорес – незвичайна відьма. так, вона жорстока і мстива, вона мучить дітей, лякаючи дітей ручками, що врізаються у шкіру під час письма, і так, вона зверталася до прокляття Круціатус, але ж вона тримає котів, одягає рожеве і розмовляє особливо бридко-ввічливим голосом. І я голосуватиму за кожного, хто так чітко демонструє, що рожеве – це зло.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно