"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Чому не варто забувати відьом?
Частенько журналісти ставлять мені запитання, яке можна сформулювати десь так: «Отже, «Напівлихий» - це про відьом. То, виходить, відьми повертаються в сучасну культуру?»
 
Не певна, що журналісти справді вважають мене експертом у таких питаннях (а я таки не експерт), як не певна й того, що відьми хоч колись були рушійною силою в оповідях (звісно, крім Гаррі Поттера). Так, вони присутні в багатьох казках, але найчастіше – то другорядні поганці, які виграшно відтіняють милу принцесу та відважного принца. Проте, Анджеліна Джолі в ролі Чаклунки у свіженькому фільмі «Малефісента» (у назві вказано саме відьму (уррра!), а не Сплячу Красуню (тьху), можливо, і змінить цю тенденцію.
 
Як би там не було, все це змусило мене замислитися, хто ж є моїми улюбленими відьмами у фільмах та телепрограмах, і я здивувалася, як багато їх є. Ось вам кілька тих, на яких я залюбки подивилася ще раз або під інакшим кутом…
 
Малефісента (діснеївська версія)
 
Чаклунка Малефісента зі «Сплячої Красуні» 1959 р. від Волта Діснея – архетипна чорна відьма, в неї є усі атрибути – від одягу до ворони. Та, на жаль, вона не відьма, а фея. Фея! Можливо, цим пояснюється те, що її чарам бракує справжнього жаху. Чаклунка накладає смертельне прокляття на Аврору під час хрестин, але в гру вступають «добрі феї» – і смерть від уколу голки змінено на довгий сон. Тому мене вражає радше головний убір цієї чаклунки, а не її лихі чари. Та я вже казала, що навряд чи помчу в кіно дивитися на Анджеліну в цій ролі, бо просто не знаю, як можна вдосконалити диснеївську версію.
 
 
 
 
 
 
 
 
Саманта і її матір Ендора (із «Зачарованих»)
 
«Зачаровані» були моєю улюбленою телепередачею шістдесятих. Саманта – відьма, проте хоче жити, як нормальна людина, бо кохає свого чоловіка, Дерріна, тим часом як Ендора постійно, і марно, намагається зруйнувати щасливий шлюб своєї доньки. В дитинстві я обожнювала Саманту і боялася її матері Ендори.
 
Вам буде приємно дізнатися, що тепер я усвідомила свою тодішню помилку. Саманта жахлива – типова добренька біла відьма, яка симпатично морщить носика, і все стає на свої місця. А одяг її напрочуд нагадує той, що любила Долорес Амбридж (особливо у пізніших серіях). Зараз Едора мені до вподоби – така собі розчарована і трохи знуджена матір, яка хоче, щоб її донька поводилась, як справжня відьма. От такі відьми вартують того, щоб їх повертали.
 
  
 
 
 
 
 
Віллоу Розенберг
 
Мушу визнати, я небагато бачила серій «Баффі, переможниці вампірів», а коли дивилася, то Віллоу, здається, завжди читала книжку (великий том, оправлений шкірою – але ж і це книжка), а це, як на мене, не дуже відьомське заняття. Але книголюбство – хороша маска для відьми, а в тому, що Віллоу таки відьма мене переконав один мій друг, який був фанатом цього серіалу.
 
Якось я подумала, що, ймовірно, Віллоу – американська попередниця іще більшої книголюбки Герміони Ґренджер з Гаррі Поттера, але, здається, вони обидві з’явилися в один і той самий рік (1997 р. показали першу серію Баффі й видали Гаррі Поттера) – просто збіг чи за цим криється щось більше?
 
 
Іствікські відьми
 
Ну, тут нема нічого таємничого, гадаю, назва говорить про все. Фільм знято за мотивами роману Джона Апдайка. Іствікські відьми – Шер, Сьюзан Сарандон та Мішель Пфайфер – жадають сексу (так сказано в анонсі). Ні, не можу продовжувати. Це просто привід розглядати палкими очима не вельми одягнутих прекрасних жінок, і фото з якоїсь причини нагадує мені Ангелів Чарлі – на цьому досить. Сподіваюся, що такі відьми, разом із героїнями «Всі жінки відьми», не повернуться вдруге.
 
 
 
 
 
 
Равенна
 
А це вже ближче до теми. Равенна (думаю, ми всі вже здогадалися, що тут не обійдеться без чорних птахів) – це королева з «Білосніжки й мисливця» (її зіграла Шарліз Терон). Равенну не називають відьмою, та вона використовувала магію, намагаючись убити Білосніжку, а це поважний індикатор, хоч усі її плани й сходять нанівець. Одним із чудових елементів цього фільму є магічне дзеркало, у ньому більше душі й життя, ніж у Білосніжці та мисливцю разом узятих.
 
 
 
 
 
Міс Ева Ернст, Верховна Відьма Цілого Світу
 
Міс Ева Ернст у фільмі 1990 р. за мотивами «Відьом» Роальда Даля – саме така, якою ви уявляєте Верховну Відьму (її навіть грає Анджеліка Г’юстон), хоч у неї немає пальців на ногах, майже відсутнє волосся, а її план захоплення світу нікуди не годиться. Я могла б розповісти їй, спроба зібрати докупи всіх відьом, навіть намір зробити це, ні до чого доброго не приведе. А подивившись бодай кілька «відьомських» фільмів, вона б знала, що складні чародійські зілля завжди мають побічні ефекти. У цьому випадку, зілля, яке мало перетворити усіх англійських дітей на мишей, щоб їх, як маленьких шкідників, повбивали їхні ж батьки, випили (о диво-дивина!) самі відьми, і кухонні служки порубали цих мишей/відьом на шматки. 
  
 
Мортіанна
 
Джеральдина МакЕван в ролі Мортіанни у фільмі «Робін Гуд – принц злодії» неперевершена. Якщо не помиляюся, у неї був вівтар, перевернуті хрести і кістки повсюди, а ще, здається, вона занадто багато начиталася про свою смерть від руки «розмальованого чоловіка» (і чого б їм просто не сказати: татуйованого?) Морґана Фрімена. Вона підступна, бридка, геть неохайна і справді трохи страшна. Хочу ще!
 
 
 
 
 
Міка
 
Міка з фільму «Ворон»(1994 р. з Брендоном Лі) не називає себе відьмою, проте, гадаю, ми всі знаємо, що вона мусила нею бути – тут і незвичне ім’я, і чорний одяг (хоч і не багато), і розмальоване тіло (дехто називає це татуюваннями), дивовижна суміш зла, краси, сексуальності й божевілля, та й чорний птах теж про щось говорить.
 
А Міка розумна, і її хитрість, напевно, лякає найбільше (нарешті глядачам може перехопити подих від справді розважного плану вбивства головного героя). Вона усвідомлює, що найкращий спосіб знешкодити вже мертвого (але не достатньо) Еріка Дрейвена (Брендона Лі) – це дістати ворона, що певним чином уособлює його дух. Гмммм, звучить якось надто складно, еге ж? І так, план не спрацьовує так, як мав би.
 
Я хотіла б, щоб такі відьми, як Міка, хоч іноді вигравали, і так, її вартує повернути, бо вона принаймні була лячною.
 
Джадіс, Біла Відьма
 
У «Леві, відьмі та шафі» (одній із улюблених книжок мого дитинства) Джадіс здобула владу над Нарнією і наслала на неї столітню зиму (мені досі цікаво, що ж вони там усі їдять: привозять харч із місць, де тепліше, чи мають величезний запас із літніх часів?..).
 
Та все ж Джадіс жахлива і майстерно уникає чорного. Якось так легко повірити, що вона мила (і ми співчуваємо Едмундові, що повірив її брехні); а от якби вона носила чорне, то відразу було б зрозуміло, що вона погана.
 
 
 
 
 
Долорес Амбридж
 
Ось тепер поговоримо. Звісно, я могла б не одну сторінку написати про відьом із книжок/фільмів про Гаррі Поттера, а вибирати між Долорес та Беллатрікс Лестренд – нестерпно важко. Проте Долорес – незвичайна відьма. так, вона жорстока і мстива, вона мучить дітей, лякаючи дітей ручками, що врізаються у шкіру під час письма, і так, вона зверталася до прокляття Круціатус, але ж вона тримає котів, одягає рожеве і розмовляє особливо бридко-ввічливим голосом. І я голосуватиму за кожного, хто так чітко демонструє, що рожеве – це зло.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage