Cергій Оксеник: «"Вбивство п’яної піонерки" — загадкова і динамічна історія, яка зацікавить багатьох читачів»
17 квітня у Бібліотеці ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів, в Києво-Могилянської академії, відбулася перша презентація нової книжки Сергія Оксеника — детектива «Вбивство п’яної піонерки». Модерував розмову Володимир Моренець. Говорили про появу та реалістичність історії, її відповідність жанру детективу та походження сюжету про вбивство п’яної піонерки.
Модератор, літературознавець та професор Володимир Моренець на початку підкреслив, як добре автору вдалося показати період канікул у романі: «У нашому дитинстві час канікул – ціла епоха. Дуже довга, велика і насичена. Щороку щось відбувалося, і перегорталися цілі сторінки життя, мінявся світогляд. Сергію Оксенику це вдалося відтворити. Невичерпну глибину часу дитячого літа, жага до пригод і розваг – того, що так прагне дитина, яка щойно вискочила зі школи».
«Цей роман насамперед про життя підлітка, — зауважив Сергій Оксеник. — Підлітковий вік — найважчий у житті. З усіх періодів, які я прожив, найважчим і найвразливішим для мене був саме підлітковий. Цей роман має два адресата — підлітки і дорослі. Мені хотілося, щоб це була загадкова і динамічна історія, яка зацікавить багатьох читачів. Вона не є детективною в повному розумінні. Це навіть антидетектив, бо вся інтрига шматується і перетворюється на чисті емоції».
Володимир Моренець: «Ми тут бачимо динаміку становлення людини у світі та світу у людині — саме це є внутрішньою проблематикою роману. Насправді героєм цього твору є брат підлітка, якого він захищає. Розуміння старшого, дивна проникливість молодшого, підкреслює цю думку». Також модератор зустрічі додав, що для нього цей роман був медитативним. «Матерія цього тексту сповнена внутрішньої рефлексії та саморефлексії і блискучого гумору, який належить очевидно не підліткові. Розповідь написана не підлітком, але й не сивочолим професором. Відстань поколінь не відчувається. Дорослий гумор не заважає розкривати дитяче сприйняття світу», – додав Володимир Моренець.
Також зайшла мова про жанр книжки. Володимир Моренець зауважив: «Назва роману однозначно вказує на гостросюжетний твір. Я, знаючи Сергія Семеновича багато років, мав сумніви, що він напише просто детектив. Прочитавши, зрозумів, що цей дивовижний, умовно-детективний, медитативний та мемуарно-ностальгійний твір присвячений передовсім пригоді життя. Вона про те, що відчути смак пригод може кожен. Тим паче ця історія була насправді».
Сергій Оксеник підтвердив, що історія про вбивство піонерки сталася у часи його дитинства. Дві піонерки вбили третю, бо разом крали курей, і щоб та не розповіла зайвого: «Її просто вбили, без наміру і без уміння, дуже жорстоко. Ця книжка дуже правдива. В ній немає містики».
«Важливо говорити не лише про ностальгію, а й про темну сторону радянських часів, — підкреслив Сергій Оксеник. — У цій книжці є епізод про те, як батьки серед ночі кидають дітей через тривогу, що летить американська ядерна ракета на їхнє південноукраїнське місто. Їх вивозять в степ, там вони начебто переживають вибух. Але діти залишаються самі в будинку, вони приречені. Позбувшись дітей, люди начебто мають будувати новий радянський союз. Це потворне суспільство. Ностальгії тут, на жаль, місця немає. Хоча ностальгія і жах можуть бути різними сторонами одного».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно