0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
«Це книга для сімейного читання», — Саша Кочубей про «Дарую братика за підписку. Твій інсташоденник»
Нова дитяча книга Саші Кочубей обов’язково сподобається читачам, які цікавляться соціальними мережами. «Дарую братика за підписку. Твій інстащоденник» — це і смішна повість про десятирічну дівчинку, яка вирішила стати блогеркою, і особистий інстащоденник, який читачі отримають обернувши книжку іншим боком. А з таким порадником кожному буде під силу стати зіркою соцмереж!
 
Нещодавно на фейсбук-сторінці «Видавництва Старого Лева» Саша Кочубей обговорила свою нову книжку з літературознавицею Мірою Київською. Авторка розповіла, кому завдячує такими колоритними персонажами, як їй вдається писати легкою й доступною мовою, а також чому «Дарую братика за підписку. Твій інстащоденник» є дуже сімейною книгою.
 
Деякі цікаві думки з онлайн-презентації Старий Лев занотував спеціально для вас. 
 
ПРО ТЕ, ХТО НАДИХНУВ НА НОВУ КНИГУ
 
Саша Кочубей: Мене надихала моя похресниця Сашуня. Вона навчається в 6 класі, тож присвячувалась книжка перш за все їй, і під час роботи я думала саме про те, що їй було б цікаво. У неї також є братик, з яким вони люблять знімати різні блоги. Кумедні відео для Tik-Tok, наприклад. Саша надихнула мене на такого персонажа, як Зо, а її молодший братик Ваня — на Дмитрика.
Загалом книжку я писала для дітей молодшого та середнього шкільного віку та їхніх батьків. Як на мене, «Дарую братика за підписку. Твій інстащоденник» — це книга для сімейного читання. Батьки можуть збиратися разом із дітьми, сміятись над жартами, обговорювати їх. Тож я писала цю книгу для дітей та їхніх батьків. 
 
ПРО СЮЖЕТ
 
Міра Київська: Ця книжка розповідає про дівчинку Зо. Їй 10 років, і це дуже важливо, тому що вона уже майже доросла. Зо хоче стати блогеркою. У неї ще не було сторінки в інстаграмі, тож починає дівчинка з того, що створює цю сторінку і вирішує зібрати мільйон підписників. Не говоритиму, чи їй це вдалося, аби не спойлерити :)
Класно, що ця історія справді не є проблемною. Для української літератури характерною є любов до проблемних історій. Читаєш їх, і тобі хочеться весь час страждати, плакати і мучитись. А тут під час прочитання тобі весело, цікаво, немає ніякого негативного досвіду. Оскільки ця книжка все-таки написана для дітей, то в ній є і певні повчання для дітей, але все це без відвертого дидактизму. 
 
ПРО ДИТЯЧІ ЗАХОПЛЕННЯ
 
Саша Кочубей: Мені хотілося розказати дітям, що це нормально, коли ти пробуєш щось, а потім кидаєш. У батьків часто є дуже серйозне ставлення до всього. Якщо дитина йде на гурток з плавання, то вона однозначно має потім брати участь в Олімпійських іграх і стати чемпіонкою або чемпіоном. Це вплив минулого. Часто ми переносимо свої патерни на наших дітей.
У Зо такий вік, коли можна щось пробувати, кидати і так досліджувати себе. Нічого поганого в цьому немає. Мені хотілося сказати, що навіть якщо ти вирішила спробувати себе блогеркою, але згодом тебе це перестане цікавити, то все окей. Кинути блогерство і спробувати себе в чомусь іншому — це також класно. Бо коли ще пробувати себе в різних сферах, як не у дитинстві?
 
ПРО ЛЕГКУ МОВУ ПОВІСТІ
 
Саша Кочубей: Насамперед писати такою мовою вдавалося завдяки спілкуванню із сином. А також я багато разів вичитую текст і видаляю все зайве. Насправді доволі складно зануритись у вік головної героїні. Якщо їй 10 років, то потрібно мислити і говорити такою ж мовою, якою мислить і говорить вона. Якщо чесно, то я щоразу думаю, що мені це не вдається. У цьому плані я до себе сувора та критична. Вичитую текст декілька разів і намагаюся постійно тримати в голові думку «Як би я сказала, якби мені було 10 років?». Це дуже важливо. 
 
 
ПРО ТЕ, КОМУ БУДЕ ЦІКАВОЮ КНИЖКА
 
Саша Кочубей: Зважаючи на відгуки в інстаграмі, її однаково цікаво читати і хлопчикам, і дівчаткам. А також вона дуже гарно сприймається дітьми, у яких є молодші братики чи сестрички. У цьому контексті я торкаюсь актуальної для нас теми. Більшість батьків говорять дітям, що не можна бурчати на брата чи сестру, бо це означає, що ти їх не любиш. А ти просто зобов’язаний любити їх. Але такі батьківські повчання є неправильними. У цій книжці батьки Зо дозволяють їй проявляти різні емоції. Якщо Дмитрик бісить її, то вона може вільно сказати батькам, що він її бісить. І батьки не читатимуть нотації. Дітям це подобається, адже багато з них відчувають на собі тиск з боку батьків. 
 
ПРО ІНСТАЩОДЕННИК
 
Саша Кочубей: Я й сама веду блог в інстаграмі та намаюся робити це регулярно. У певний момент вирішила просувати себе як письменницю, щоб якомога більше людей дізнавалися про мої книжки. [...] Інстаграм — це начебто така проста платформа, але одним користувачам вдається якісно вести блог, а іншим — ні. Я почала купувати курси в блогерів, які мені подобаються. Вони давали поради, як розвиватися в інстаграмі, як покращувати сторінку, якщо ви експерт у чомусь або бажаєте продавати свої послуги.
 
 
А в якийсь момент я зрозуміла, що маю вже достатньо знань, аби сформулювати необхідні поради додати їх у книжку. Тож я зібрала весь досвід, оновила в пам’яті всі поради та інформацію, яку мені давали, і все це втілилося в інстащоденник.
 
Вам може бути цікаво
Washington Post про книгу Кадзуо Ішіґуро «Клара і Сонце»
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Києві
Знижка 20% на книгу «Фієста. І сонце сходить» Ернеста Гемінґвея!
Що читає Мейв із серіалу «Sex Education»?
Дитина і тема смерті: як почати складну розмову. Поради від психологині Світлани Ройз
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Тернополі
stary_lev Стежити
дописів читачів