Богдан Жолдак: «Усі історії, які трапляються в нашому житті, набагато фантастичніші, ніж вигадані»
У рамках 24 Форуму видавців у львівській Книгарні «Є» на проспекті Свободи відбулася презентація збірки оповідань Богдана Жолдака «Нестяма», яка нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева». Модерувала зустріч письменниця й редакторка книжки Вікторія Стах. У фокусі розмови були специфіка авторської мови Богдана Жолдака, суржикомовність як спроба передати живу мову, а також життя як найцікавіше джерело сюжетів.
«Він змальовує таких різних людей, усіляких фриків. Але так це робить, що одразу видно, як він їх усіх любить», – розпочала розмову Вікторія Стах і поцікавилася в автора, як йому вдається з такою любов’ю описувати своїх героїв.
«Ніякої загадки тут немає, – ділився Богдан Жолдак. – Я завжди наводжу такий приклад: от йдеш ти вулицею і бачиш знайомого. Ви ще не стрілися, як вже розходитеся і не помічаєте, що за кілька годин проговорили два чи три романи. Інша справа, що люди не звертають на це увагу. Усі думають, що якщо братися писати, то спочатку треба визначити ідею, тему… Людина починає "наганяти" матеріал, а потім розуміє, що вийшла дурниця. Але якщо брати епізоди цікаві, які реально трапляються, то тут знайдеться багато цікавого».
«Усі історії, які трапляються в нашому житті, набагато фантастичніші, ніж вигадані, – продовжив автор. – Тільки з офіційних джерел можна насмикати такого фактажу, що ні на яку голову не натягнеш. Так що ця наша дійсність насправді настільки багата сюжетами».
Вікторія Стах не оминула закидів, які час від часу лунають в адресу письменника щодо суржикомовності його текстів, і поцікавилася, наскільки це його зачіпає.
«Хочеться чи не хочеться, а доводилося брати до серця. Як це почути "Ти що, мерзотнику, робиш з нашою мовою?"… У свій час Марко Вовчок "перекинула" всю українську літературу, коли видала "Народні оповідання", які написала мовою простої людини. І зараз ми, читаючи ці оповідання, бачимо деяку конструктивність цієї мови. Загалом уся історія літератури, і зокрема української, це намагання автора наблизитися до тої мови, яка часто стоїть поза словами й передається тільки інтонацією. Але як це зробити на письмі?.. Кожен автор намагається по-своєму це якось передати, – ділився Богдан Жолдак своїм поглядом на специфічну стилістику своїх текстів. – Хочеться на письмі графічно осідлати інтонацію. У цьому намаганні найкраще почувають себе поети. Бо вони дозволяють собі робити такі рядки, які мають взагалі абсурдний вигляд, особливо якщо взяти авангард. Бо поети апелюють передусім до душі. У прозі це важче, бо вона все ж рядиться в реалізм, хоч і є багато авангардової прози. Це намагання вийти за межі друкованих літер, передати сутність людини навіть поза текстом».
Вікторія Стах, крім того, поділилася «редакційною кухнею» підготовки збірки, яку довелося суттєво скоротити: «Рукопис був удвічі більшим. Ми боялися, що читач не сприйме це в такому форматі. Тож порадилися з паном Богданом, Мар’яною Савкою і вирішили коротити. І чим раз далі, тим більше мені шкода тих оповідань, які сюди не ввійшли. Там було багато спогадів з дитинства, літературного життя… Я переконана, вам треба робити окрему книжку». У відповідь Богдан Жолдак, сміючись, анонсував, що працює вже над іншою книжкою, що вийде також доволі грубою.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно