Богдан Коломійчук: «Моцарт-молодший започаткував музичну культуру у Львові»
У п’ятницю, 29 вересня, у київській Книгарні «Є» відбулася презентація пригодницького роману Богдана Коломійчука «Моцарт із Лемберга». Про авантюрні пригоди сина Моцарта – Франца Ксавера, його конфлікт із матір'ю та життя в тіні величного батька автор спілкувався із модераторкою Юлією Джугастрянською.
«Три роки тому я дізнався про те, що у Львові мешкав Франц Ксавер Моцарт, – розповів про витоки історії про Моцарта у Львові Богдан Коломійчук. – У XIX столітті він був досить популярний, наче рок-зірка. Його знали всюди. Гадаю, багато тогочасних львів'ян думали, що в їхньому місті живе саме той Моцарт – Моцарт-батько, Амадей Вольфганг».
Про те, чи можна вважати сина Моцарта українцем: «Звичайно Моцарт – не українець. Але львів’янин точно. Він 30 років прожив у цьому місті, більше, ніж я. І це наш здобуток. Моцарт-молодший заклав музичну культуру, яка зараз є у Львові. Він започаткував товариство, з якого почалася академічна музична освіта у місті. Коли Франц Ксавер прибув до Львова, тут уже гриміло ім'я Кароля Ліпінського. Але тоді Лемберга не було на музичній мапі, а після Моцарт-молодшого він на ній з'явився».
До теми. Купити книжку «Моцарт із Лемберга»
На питання модераторки Юлії Джугастрянської про реальне і вигадане в романі, автор розповів: «У моєму творі Моцарт більш конфліктний, ніж насправді. Читаючи його листи, деколи хочеться плакати. Але це портрет епохи. Тоді писали листи дуже каліграфічним почерком, бризкали на них парфуми, гарно складали, а в конверт клали засушену квіточку. Якщо з цього роману прибрати декорації XIX століття, то залишаться ті самі конфлікти між людьми, що є і зараз. Ті самі відносини і проблеми поколінь. Конфлікт із матір'ю підштовхнув Франца Ксавера до втечі з Відня, де все насичене славою батька, що для нього стала тягарем. Він не є сентиментальним у романі, натомість у творі він посмів домагатися заміжньої жінки. Мені закидали, що у цьому романі мало сексу. І це свідомий хід. Хотілося долучити ширшу аудиторію до читання. Наприклад, були випадки, коли мої попередні книжки потрапили в бібліотеки для школярів».
«У цій книжці було аж забагато правдивих фактів як для твору авантюрного жанру, – додав про реальні факти Богдан Коломійчук. – Навіть коли намагався щось вигадати, це виявлялося правдою. Наприклад, назвав коханку головною героя Каролін. А згодом Оксана Линів розповіла мені, що в Моцарта-молодшого дійсно була коханка на ім’я Каролін. Авантюрист Ежен Відок – теж не є вигаданим персонажем. Але не існувало вчителя фехтування... Біографія Моцарта мені на таці піднесла усі факти і героїв, лише потрібно було розставити їх у правильному порядку, аби зіграти цю партію під назвою “Моцарт із Лемберга”».
«Цей роман писав, як жив Моцарт, весь час переміщаючись, – про стиль роботи розповів автор. – Розмова і мандри – найбільше збагачують. Тішусь, що маю можливість мандрувати Україною та світом. Перезавантажити мозок мені допомагає іншомовне середовище. Абстрагуєшся від власної мови, будуючи правильні речення іноземною, і це дуже допомагає. Письменник, який має можливість подорожувати, – це мій ідеал».
Про жанр роману та близькість із історичною прозою: «Це жодним чином не історичний роман. Історичний роман має певний шаблон, від якого не слід відходити. Автор авантюрної та пригодницької прози дозволяє собі більше свободи. Для нього історичні факти – це цегла, з якої він зводить цей будинок. А от те, що тримає цеглу, – це його фантазія».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно